Сьогодні повсюдно йде активне обговорення Державного бюджету України, оприлюдненого Кабінетом Міністрів. Свої міркування стосовно головного фінансового документа країни висловлюють сільські та селищні голови, з якими нещодавно провела зустріч Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, котра заявила про те, що «доки ми не спрямуємо на місцевий рівень, у місцеві громади набагато більшу частину фінансових ресурсів, аніж залишається в центрі, ми не зможемо піднімати рівень життя ні в селах, ні в селищах, ні в містах». Публікуємо судження деяких сільських голів з приводу Держбюджету-2010.
Ясенівський сільський голова Василь Герасименко, Любашівський район:
– Сьогодні сільська громада фактично залишена без засобів до існування. Заробленого навіть на зарплату працівникам сільради не вистачає. Рятують лише фермери та підприємці, до яких, як не гірко це говорити, доводиться йти з простягнутою рукою. У нашому селі затеплилося життя завдяки вихідцям із села, які взялися за його газифікацію. І сьогодні блакитним паливом опалюються майже всі хати, школа, церква, клуб та сільрада. Небайдужі до проблем та болів своїх земляків меценати Юрій Шевченко, Сергій Паровик, Анатолій Артеменко та інші заснували благодійний фонд «Рідний край», завдяки їм надається допомога дітям-інвалідам, школі, ремонтується окраса села — церква, тощо. Але більшого вони, на превеликий жаль, зробити не можуть.
Головний біль села — це дороги, вони у вкрай занедбаному стані, а останні кілька років через аварійність не працює дитячий садок. На ці об’єкти необхідно сотні тисяч гривень. Їх сільрада самостійно заробити не зможе ні зараз, ні навіть після прийняття державного бюджету на 2010 рік.
Наш Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко красиво говорить, що «поки ми не спрямуємо на місцевий рівень, у місцеві громади набагато більшу частину фінансових ресурсів, аніж залишається в центрі, ми не зможемо піднімати рівень життя ні в селах, ні в селищах, ні в містах».
Хотілося б вірити, але реалії вносять свої корективи. А з тих податків та зборів, передбачених бюджетом 2010 року на розвиток місцевих громад, вистачить лише на заробітну плату та поточні платежі. Ні 100% транспортний збір, ні збір за забруднення навколишнього середовища, ні податок на землю «погоду» на селі не зроблять.
Можливо, у заможніших районах, де розвинена промисловість, спрацює цей механізм, а до наших депресивних країв потрібен інший підхід і планове, цільове фінансування в повному обсязі.
Лощинівський сільський голова Олександр Кіосєв, Ізмаїльський район:
– Чесно кажучи, нам тут, на місцевому рівні, не зовсім зрозуміло, що відбувається. Так, пропозиції, пропоновані Прем'єр-міністром, по-своєму цікаві, але чи готові ми до них? Це перше. Друге – а чому цю розмову почато саме зараз, перед виборами? Звичайно, слід вдосконалювати бюджетне законодавство, зокрема й на нашому, і на районному рівні. Однак цей процес, на мій погляд, не такий простий. І ось що ще насторожує – контрольні цифри ми одержали з Києва, а зворотного зв'язку немає. Чи не видає Юлія Володимирівна бажане за дійсне, чи не прискорює події напередодні виборчої кампанії, щоб набрати додаткові очки? І не виключено, що може вийти, як у Черномирдіна: хотіли як краще, а вийшло як завжди. Якщо ще не гірше. Так, нас потішили тим, що "дорожній" податок повинен повністю залишитися у нашому розпорядженні. Але якщо покладатися тільки на суму, одержувану від нього, ми в наступному році зможемо лише провести ямковий ремонт на площі 250 кв. метрів. Але ж нам і нові дороги будувати треба!
Кирничанський сільський голова Петро Пріснак, Ізмаїльський район:
– На сьогодні, бюджетні реформи, запропоновані Кабміном, ветовані, чинності не набрали. Але, все ж таки, саме на основі своїх новацій Кабмін розробив проект бюджету на 2010 рік і розіслав контрольні цифри. Але ж у них не передбачено утримання цілої низки структур, необхідних для села, зокрема, скажімо, і нашої пожежної команди. І до кого тепер звертатися, у кого все дізнаватися? Можливо, все-таки бюджет треба починати знизу, а не зверху, і захищати він насамперед повинен наші, місцеві, а разом з тим і регіональні інтереси?
Осичківський сільський голова Володимир Гончарук, Савранський район:
– Мова про те, що органи місцевого самоврядування самі розпоряджатимуться коштами, йдеться вже не один день. Але як то має бути, і головне, чим розпоряджатися, ще так і невідомо. Якщо буде прийнято новий закон про бюджет, то згідно з ним сільськими та селищними радами керуватимуть не районні чи обласні органи місцевого самоврядування, а напряму Київ. Хто зна, чи краще це буде?
Щодо коштів, то було б що ділити... Якщо виділятимуться гроші на душу населення, то, на мою думку, виграють тільки великі населенні пункти, а маленькі будуть в ще гіршій ситуації, ніж сьогодні. Візьмемо для прикладу школи. Маленькі, якщо на них виділити кошти тільки на кількість учнів, перестануть існувати. Сьогодні їх ще підтримують за рахунок великих.
Крім того, ми підраховували потреби для утримання школи, дитсадка, на ремонт доріг, благоустрій населених пунктів. Для цих витрат потрібні кошти, які майже вдвічі перевищують ті, які нам можуть бути виділені на душу населення. Виникає запитання: де брати решту?
Вишукувати місцеві резерви для наповнення бюджету? Так ми й тепер це робимо. Але з чого їх вишукаєш, коли в селах промислового виробництва немає, агроформування теж ледве животіють. А ще є такі моменти, що працює організація на нашій території, а податки сплачує до іншого бюджету, бо зареєстрована не у нас.
Взагалі, ще дуже багато чого не зрозуміло. Не зрозуміло й те, хто вестиме бухгалтерію, скажімо, школи. У нас вона досить велика. Тож і фінансових операцій чимало. Хто буде цим займатися?
Сільських голів, секретарів та бухгалтерів сільрад збирають тепер на семінари, але важко ще говорити про те, як має бути. Поживемо – побачимо. Хіба ми недосить різних реформувань та нововведень пережили?
