Що таке обаянська пісня? Можете перелопатити весь інтернет – ніде нічого.
– Обаянська пісня та, що родом із Обаяні, є таке невеличке містечко в Курській області, звідки родом наші предки, – пояснює учасниця народного ансамблю із села Василівки Кілійського району Ганна Переверзєва. – Старообрядники, які не визнали Ніконіанської реформи, утекли на околиці Росії – так наші далекі предки оселилися тут, у Бессарабії, на березі озера Китай. Від покоління до покоління в нашому селі передавалися пісні, обряди. Вони й лягли в основу творчої діяльності нашого ансамблю, що носить звання "народний". Нашим колективом керує великий ентузіаст своєї справи Галина Дронова. Ансамбль обаянської пісні – єдиний у своєму роді на Одещині, тому нас часто запрошують на фольклорні фестивалі.
Справді, що не колектив – окрема історія, дуже цікаве творче життя. І обласний фестиваль "Російський сувенір", який пройшов нещодавно у місті Вилковому Кілійського району, дав ще одну чудову можливість і на інших подивитися, і себе показати.
До гостинної української Венеції з'їхалися самодіяльні колективи південних районів Одещини – Кілійського, Ізмаїльського, Ренійського, Татарбунарського та Саратського районів.
– Фестивальна програма була не великою, але дуже високої якості, – ділиться враженнями директор Ренійської школи мистецтв Лариса Хитрикова, яка виступає у складі ансамблю народних інструментів. – Особливо велике враження справили вокалісти – дуже гарні голоси. На фестивалі було репрезентовано багато обрядових пісень, які, зізнатися, я не чула ніколи. Дуже цікавою була виставка декоративно-прикладного мистецтва.
Чимало грамот привезли з виставки представники Ізмаїлу та Ізмаїльського району. Серед глядачів не було байдужих, коли виходили на сцену виконавиця російських народних пісень, солістка народного хору ветеранів війни та праці міського БК ім. Т.Г. Шевченка Клавдія Ушакова, викладач дитячої музичної школи № 2 Катерина Пуйческу, народний жіночий вокальний ансамбль "Журавушка" із села Старої Некрасівки.
Вразили гостей фестивалю роботи, репрезентовані учнями Ізмаїльської художньої школи, які займаються у викладача Валентини Комар. Свої, можна сказати, унікальні сувеніри привезла відома ізмаїльська керамістка Надія Ільїна – її роботи виконано у стилі димківської іграшки. Зінаїда Стойкова показала скатертини, картини, рушники, ікони, вишиті технікою "рахунковий хрест". А її донька, голова фонду підприємців Ізмаїла Валентина Стойкова представила на суд глядачів та журі "вузликові ляльки" – "стригушки" та "мотанки", виготовлені на основі російської народної ляльки "Скрутка".
Буквально вразила учасників виставки "мамина сорочка" зі скрині Людмили Єфимової російської вишивки 1920 року у Вятській (Кіровській) області. Тамара Затинченко, яка репрезентувала клуб художньої вишивки "Майстриня", показала скатертини, серветки, рушники, вишиті білою та кольоровою гладдю у традиціях Володимирської області. Свої роботи привезли також майстри із липованського села Стара Некрасівка Надія Мірошникова, Світлана Чубка, Людмила Полубуткіна.
– Ви не уявляєте, скільки радості приносить сам творчий процес виготовлення таких ось сувенірів, у яких немов триває пісня народна, виражається його душа, – сказала Валентина Стойкова. – Один із найзатребуваніших напрямів роботи нашого фонду сьогодні – саме розвиток малого бізнесу у, скажімо так, сувенірній сфері. Тут пов'язано усе: і туризм, і історична пам'ять, і продовження стародавніх традицій, що цінно і з виховної точки зору для тих, кому будувати майбутнє. А яке майбутнє буде без родзинок минулого?
У зв'язку із цим тішить те, що у фестивалі "Російський сувенір" взяли участь не лише дорослі, але й дитячі колективи. Наприклад, ансамбль "Балалайка" із Рені. За 20 років творчої діяльності керівник цього ексклюзивного колективу В'ячеслав Астров зумів прищепити любов до триструнної сотням хлопчиків. А це означає, що російська танцювальна та новгородська частівки ще довго будуть звучати на берегах Дунаю.
Що стосується обаянської пісні та обаянської культури... Коли мешканці Василівки написали до Росії листа із проханням поділитися фольклорним матеріалом і, зокрема, ескізами стародавніх російських костюмів, то з'ясувалося, що сучасні жителі Обаяні нічим не можуть допомогти. Можливо, варто запросити росіян на Одещину – послухати тут, на Україні, стародавні російські пісні?
