Високі чиновники від поїздок у глибинку у більшості своїй утримуються, а журналісти їдуть і дізнаються про думку народу. Наприклад, у Великомихайлівському районі люди кажуть, що пропоновані конституційні зміни переважно викликані бажанням кожної гілки влади відокремитися. Прагнуть до автономного існування законодавча і судова влада. Не можуть поділити повноваження Президент, Прем'єр і Голова Верховної Ради України. Тільки, шкода, на цих трьох китах сільськогосподарська земля не тримається.
Проте Юлія Тимошенко як Глава уряду нещодавно продекларувала своє кредо: допомагати селу! Щоправда, поки що закупівельні ціни на зерно не підвищилися, державне регулювання цін не введено, фермерські господарства так і залишаються без дотацій, а кредити їм у банках не дають. Зате загравання з місцевою владою, схоже, проходить з великим популізмом.
Як вдалося довідатися у Великомихайлівській райдержадміністрації, є постанова, відповідно до якої зарплата працівникам місцевих рад і райдержадміністрацій повинна бути підвищена на 50%. Воно то добре, але суперечить закону про Держбюджет. У його статті 78 говориться, що після 15 серпня «органам державної влади забороняється ухвалювати рішення, які призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань для місцевих бюджетів». Крім того, джерела, з якого можна було б черпати додаткові кошти, у районі немає. Тому 50-відсотковий доважок до зарплати не видається.
– Можливо, скоротити персонал апарату і за рахунок цього вийти із становища? – запитую начальника фінуправління Геннадія Ракова.
– Не можна, – розводить він руками, – тому що кількість працівників у штаті регламентована.
Наслідки такого однозначного підходу вкрай непрактичні. Так, у Великомихайлівському районі є сільради, які складаються із сіл, де майже ніхто не живе. У багатьох випадках на одного штатного працівника припадає не більше 15 жителів. Але кількісний склад управлінської структури не може бути змінено. На утримання ж такого апарату все одно за законом потрібно виділяти кошти. Це 110 тис. гривень на рік. Але ж їх можна було б спрямувати з іншою метою!
– Зате Великомихайлівський район відомий стабільністю податкових відрахувань, – кажу я.
На це Г. Раков пропонує ознайомитися з офіційним звітом, з якого стає зрозуміло, як наповнюється тутешній бюджетний мішок. Виявляється, 56% його обсягу становлять податки, що відраховуються державними установами. Тобто, організаціями, які утримуються за рахунок бюджету. Ефект тут невеликий, бо якщо їм держава дає, то одразу частину у них і забирає. 34% коштів надходить від місцевих аграрних підприємств, що дуже залежить від урожаю. Якщо на полях недорід, то і надходження до бюджету скромніші. Решта 10% становлять податки, зняті із зарплат працівників райради, райдержадміністрації, Пенсійного фонду, податкової інспекції, міліції, словом – місцевих апаратних структур. Великих підприємств, зупинка яких могла б болісно ударити по дохідних надходженнях, у районі немає.
Тут по-філософському ставляться до вето, накладеного Президентом України на проект Бюджету-2010, прихильником якого є Ю. Тимошенко. Цим документом пропонувалося ввести фінансування сільських рад безпосередньо з Києва через казначейство. За мотивацією, що при такій схемі фінансові управління будуть відлучені від корупції. Але в районі давно відомо, що при існуючому рівні дотацій, затверджених народними обранцями, корупція при розподілі бюджетних грошей просто неможлива.
Зате складнощів у регулюванні фінансових потоків багато. Гроші до районів надходять через фінансові управління, які репрезентують гілку президентської влади. А вирішують, куди і скільки їх спрямувати, депутати місцевих рад на сесіях. Тому казначейство – лише тимчасовий етап в естафеті передачі грошей на потреби району. А ділити один мішок грошей однаково повинні два господарі. Це тим важче, що дві гілки влади у районах залежать одна від одної.
Бюджет підписують одні, а розподіляють інші. Якщо два господарі не знаходять компромісу, то починаються суперечності.
Втім, є в них і спільні проблеми. Вони стосуються все тієї ж дохідної частини бюджету. Так, нерідкісне явище, коли те чи інше підприємство, що базується на території району, є філією основного і податки платить за його місцем розташування. А воно, у свою чергу, може бути зареєстроване в іншому місті. Наприклад, у Великій Михайлівці розташований підрозділ «Укртелекому», але його головний офіс – в Іванівці. Пошта за «виробничою» вертикаллю належить до Ширяєвого. Фонд соціального страхування – до Фрунзівки. Залізниця, що проходить через Веселий Кут (належить до Великомихайлівського району), переводить податки за працівників у Роздільну. Підприємства є, а доходу немає. Змінюються уряди, а ситуація не змінюється. Так і у наступному році буде?..
