Саме так схотілося мені назвати рецензію на цей чудовий концерт Національного одеського філармонійного оркестру, присвячений двохсотріччю від дня народження Роберта Шумана. Творчості одного з геніїв німецького романтизму властиві така свіжість і оригінальність, що ми дотепер не можемо до них звикнути. У кожному разі, два інші велети романтики, чиї імена починаються на ту ж літеру алфавіту, – Шуберт і Шопен – набагато популярніші у слухачів.
За життя йому дуже не щастило. Видатний Ліст підкинув думку, що Шуман не доступний широкій публіці. Чи цілком розуміємо ми його сьогодні? Художній керівник і головний диригент нашого оркестру, заслужений артист України Хобарт Ерл і запрошений соліст, лауреат міжнародних конкурсів Лев Винокур ( Росія – Німеччина) зробили все можливе, щоб присвячений ювілейній даті концерт був гідним і незвичайним. Виконувалися твори, які ми здебільшого… взагалі не чули! Здавалося б – невже це можливо? Виявилося – можливо.
Лев Винокур безмежно любить двох композиторів – Петра Чайковського і Роберта Шумана. Я написав ці слова «безмежно любить», чудово розуміючи, що для піаніста набагато значущіша професійна похвала «чудово грає, бездоганно володіє всіма таємницями фортепіанної техніки» (останнє теж у наявності). Але без любові ніщо справді творче не народжується. Він без утоми працює над рукописами Шумана, займається трудомісткою роботою їх реконструкції, навіть оркестровки. Він одночасно – виконавець, дослідник, тлумач.
…Потужна лавина музики Шумана звалилася на нас. Звучить концертне алегро ре мінор для фортепіано з оркестром – перше виконання у Східній Європі.
– Я сам зібрав цю музику, – говорить Лев Винокур.
Яка віртуозна фортепіанна партія! І як цікаво слухати: ось, у другій частині – це вже справжній Шуман! Як стрімко він зростає! Гігантські кроки генія. І як прикро: оточення не розуміє всієї міри цієї геніальності.
Потім звучить Юнацький концерт фа мажор для фортепіано з оркестром (відновлений і оркестрований Л. Винокуром). Твір виконувався лише один раз, 13 травня 1841 року. А потім Шуман зробив із цього матеріалу першу частину свого знаменитого фортепіанного концерту, щось скоротивши, підретушувавши – словом, послухавши поради «розумних людей»! І я, хоч і пам'ятаю ту першу частину, – не можу не піддатися могутньому зачаруванню юнацької версії! І навіть не знаю, якій з версій віддати перевагу.
І, нарешті, Фантазія ля мінор для фортепіано з оркестром. Отут чудовий вальс, написаний на тему, складену з літер прізвища однокашника. Все це Винокур грає так, що нас просто захоплює повнота і радість буття, виражена в музиці молодого генія.
А після антракту прозвучала Симфонія № 3 («Рейнська»). Скажу лише, що оркестровка Шумана викликала невдоволення – наприклад, Малер, виконуючи симфонії Шумана, вносив в оркестровку свої виправлення. Эрл диригує цією симфонією зразково, даючи нам вслухатися в кожну ноту. Начебто реставруючи старе полотно, дозволяючи нам вдивитися в його досконалість, у свіжість і яскравість барв. Дуже німецька музика! Які краса і велич!
Подякуємо всім музикантам за те, що зустріч із Шуманом відбулася.
