Під такою назвою відкрилася виставка робіт Йосипа Меїровича Островського (1935 – 1993). Наголос на імені мимоволі викликає асоціації з відомим старозавітним персонажем. Асоціації не випадкові, оскільки сам художник силою власної інтуїції та уяви прагнув у своєму знаменитому єврейському циклі проникнути у ментальні глибини єврейського етносу, і релігійні враження дитинства зіграли у цьому вирішальну роль.
Народився Йосип Островський поблизу Шепетівки, сформувався як художник і прожив більшу частину життя в Одесі, завершив свій життєвий шлях у Сдероті (Ізраїль) – ця життєва тріада має свою невблаганну логіку, яка вкладається у містке слово «доля».
Ще пам'ятна масштабна виставка цього художника-шістдесятника у 2008 році, організована в Одеському художньому музеї. І от через два роки естафету приймає Музей сучасного мистецтва Одеси, де на основі переважно особистих колекцій сформована якісно нова експозиція. Помилилися ті, хто два роки тому розчаровано заявляв, що інтерес до цього художника згасає.
Репрезентовані на виставці твори належать до різних періодів творчості Й.М. Островського – від 1960-х до початку 1990-х років. Це і роботи фондів МСІО, галереї NT-art, зібрань відомих одеських колекціонерів Євгена Голубовського, Семена Верніка, Фелікса Кохріхта, Петра Бєлова та їхніх колег з Дніпропетровська. Більшу частину експозиції склали переважно графічні твори із сімейної колекції художника, надані його сином Меїром Островським.
Йосип Островський увійшов у мистецтво як автор глибоко національних за змістом і модерністських за формою живописних та графічних творів, який зумів надати єврейській тематиці загальнолюдського звучання. Його старенькі мудрі, людяні, сентиментальні, а гротескність їхнього вигляду, певна примітивізація і утрирування форми переконливі, тому що сповнені почуття і особистісної чарівності, яка бере початок від їхнього автора. Ці музиканти і біблійного вигляду мудреці явилися до художника з далекого дитинства, що пройшло у єврейському поселенні Судилкове.
За умов радянської реальності саме звертання до підкреслено національної тематики було сміливим і навіть необачним. Ознайомившись з прес-релізом виставки, наткнувся на вислів «вузький націоналізм» як визначення, не прийнятне для характеристики творчості зазначеного художника. Скажіть, а хіба воно взагалі прийнятне у мистецтвознавстві? Або вислів «буржуазний націоналізм», який набив колись оскому? Мистецтво є частиною інтернаціонального простору, де національне лише розширює його обрії. «Мова живопису і мова почуттів – не знає меж. Що глибше проникаєш у душу і ментальність свого народу, то ближча і зрозуміліша стає твоя творчість іншим...». Це висловлювання Йосипа Островського виражає сутність його творчості і знімає можливі спекуляції поняття «національного». Краще не ідеологізувати цю сферу діяльності, чергового разу наступаючи на ті самі граблі.
Завдяки цій виставці ми можемо судити про менш відому графічну спадщину художника, яка належить переважно одеському періоду його творчості. Так часто відмічувана легкість, прозорість і натхненність, властива найкращим роботам Йосипа Островського тут проявилася особливо сильно. Стали відкриттям і чудові камерні портрети, ранні з яких несуть гуманістичний ренесансний пафос. У деяких зразках цього жанру мистецтвознавці схильні відзначати вплив психологічних портретів Т. Фраєрмана.
Потрібно визнати, що привабливість творчості художника – у внутрішньому змісті і моральності його особистості як носія світлого начала. Через різні обставини, для євреїв Одеси постать Йосипа Островського стала своєрідним символом противлення асиміляції, хранителя свого генетичного коріння.
Крім робіт художника, організатори подали про нього багатий біографічний матеріал: документи, фотографії, матеріали виставок, зокрема один з ранніх «академічних» малюнків Володимира Литвиненка, на якому зображений ще молодий Йосип. Все це у сукупності дозволить більше усвідомити масштаби особистості і творчості, а також середовище, у якому жив і творив цей майстер.
Виставка триватиме до 22 серпня у Музеї сучасного мистецтва Одеси (Сабанський пров., 4-а).
