Особливості відмінювання займенників
1.Крім того, що займенники тойі цей(старовинна форма – сей)мають фонетичні модифікації отойіоцей,які допомагають додержуватись законів милозвучності, виражених у вимогах чергування (весь – увесь),їм іще притаманні паралельні форми в деяких непрямих відмінках. Це теж допомагає уникати зайвого скупчення голосних чи немилозвучного збігу приголосних звуків. Зокрема, можна сказати: тієї дороги ітої дороги; на тому шляхуі на тім шляху; цією стежкою і цею стежкою; на цьому полотні і на цім полотні; річ у тому і річ у тім.
Те саме із займенниками наш, ваш, мій, свій, який (на нашому – на нашім, на вашому – на вашім, на моєму – на моїм, на своєму – на своїм, на якому – на якім). А також із займенником котрий: на котрому з вас – на котрім із вас.
2.Займенник чийу давальному й місцевому відмінках однини має такі паралельні форми: чиєму – чийому; на чиєму – на чийому – на чиїм.
3.Займенникам кожнийі жоднийпаралельні форми властиві з самого початку, тобто з називного відмінка, не кажучи вже про непрямі відмінки: Завдання не виконав жодний (з газет) –Жоден молитви не знав (Грінченко); Кожний молодець на свій взірець (приказка) – Кожен мудрий свого дурня знайде (приказка).
Смислової різниці між описаними формами нема.
Цікава форма, якої російська мова не має: кожнісінький.Відповідає рос. висловам «все без исключения»: І приходила б туди кожнісінькогоранку (Нечуй-Левицький).
Кілька прикладів перекладу рос. зворотів із займенником каждый:
каждую веснущовесни
каждые два днящодва дні
каждые сутки щодоби
каждый год щороку
каждый день щодня, щодень, щоднини
с каждым днем що не день
Прихильники російських зразків перекладають ці вислови інакше (словник дозволяє): кожної весни, кожної доби, з кожним днем, і навіть кожну весну, кожні два дні тощо. Але ці зразки не є законом для тих, хто віддає в своїх творах перевагу українському.
4.Займенники особові, присвійні, відносні ізворотний у відмінюванні можуть змінювати місце наголосу: займенник без прийменника акцентує закінчення – мене́, тебе́, себе́, мого́, твого́, а з прийменником – основу: до те́бе, від се́бе, біля мо́го, коло тво́го.
Російські займенники наголосу не міняють. Він завжди на кінці. Чи не тому з радіо і телевізора часом можна почути нести на собі́, хоч тут є прийменник (на), і наголос мав би перейти на основу (на со́бі).
5.Як уже мовилось вище (див. розділ «Орудний відмінок»), українська мова не любить ставити в орудний відмінок дійову особу. Поширюється ця «нелюбов» і на займенники. Тому не варто будувати речення так, щоб займенники я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони(особові та особово-вказівні) стояли в орудному відмінку. Не треба йти за прикладом сусідів і писати ними було зроблено. Треба: вони зробили. Не – мною буде підено, а– я піду, не – ним написано, а – він написав. Адже він –дійова особа, а не знаряддя, яким послуговуються до написання.
Невеличкий практикум. Перебудуймо речення так, щоб дійова особа не стояла в невластивій людині позиції знаряддя, як дозволяють собі писати газети:
1. Бригадир охоче розповідає про все бачене ним у столиці.
2. Я з цікавістю прочитав рекомендовану вами книжку.
3. Вивчене нами в дитинстві залишається в пам’яті на все життя.
