Любити землю і поважати людей
Ще двадцять років тому голова колгоспу «Україна», нині покійний Микола Гогулінський сказав своїм зятеві і сину: «Організовуйте, діти, власні фермерські господарства. Бо майбутнього у колгоспів немає. Якщо будете любити землю і поважати людей – матимете достаток у родинах». Так у 1991 році одними з перших в районі з’явилися фермерські господарства «Граніт» і «Кристал». І хоча на папері це різні сільгосппідприємства, та з першого дня і по сьогодні їх керівники Сергій Гогулінський та Олександр Шумейко тримаються разом. Спільно приймають важливі рішення, долають проблеми господарств та дбають про їх розвиток. Не зайвим буде сказати, що і благоустрій рідного села Перехрестового для фермерів не на останньому місці.
– Ось погляньте, нещодавно тут був стихійний смітник, а хлопці взяли поле в обробіток, тепер тут зовсім інший вигляд, – говорить Перехрестівський сільський голова Василь Грекуляк. – Крім цього, фермери завжди допомагають сільраді. Чи треба провести якісь урочистості, чи дорогу облаштувати – неодмінно підставлять плече.
Олександра Шумейка ми зустріли на одному з полів, де проводилася оранка зябу. Він не приховував свого замилування двома новенькими тракторами, що немов пливли полем, залишаючи за собою рівненькі стрічки свіжого чорнозему.
– Цю техніку ми щойно придбали, тож і працювати, і дивитися на неї – одне задоволення, – широко посміхаючись, каже фермер. – Як же не радіти, коли для ведення господарств маємо і власні комбайни, і трактори, і весь потрібний сільгоспінвентар. Одна біда – трудитися на землі нікому. Молодь їде до міст у пошуках легкого хліба, а в селі залишаються тільки колишні колгоспники, які звикли робити все на совість. Хто через десять-двадцять років кермуватиме технікою – невідомо. Сьогодні ми обробляємо близько тисячі гектарів землі, у господарствах трудяться лише 10 чоловіків, їм майже по 50 і більше років, тож матимемо велику проблему з кадрами.
Фермери знають не з чуток, що працювати комбайнером чи трактористом нелегко, бо ж і самі колись трудилися в колгоспі. А коли організували власні господарства, то протягом десяти років обробляли наділ у 100 гектарів самостійно. З розширенням площ виникла потреба залучати до роботи помічників. Отут і зіткнулися з проблемою кадрів, бо серед односельців нелегко знайти людей, яким можна довірити нову техніку чи добросовісний обробіток землі. Тому поважають своїх трудівників, не відправляють їх взимку у відпустки за власний рахунок, а платять заробітну плату цілий рік.
Їдемо з Олександром Шумейком на зерновий тік. Тут саме кипить робота з відвантаження соняшнику. Частину урожаю довелося везти на Мардарівське хлібоприймальне підприємство через вологість зерна. А основну частину цьогорічного ужинку (десь 70 – 80%) фермери зберігають у власних зерносховищах. П’ять років тому вони придбали розпайоване майно колишнього колгоспного гарману і, що втішає, зберегли його в належному вигляді. Так само вчинили і з одним корівником, який задіяли під зерновий склад. Ще один збудували самостійно на перших порах своєї фермерської діяльності.
– Тримати урожай на хлібоприймальному підприємстві дорогувато, – говорить Шумейко. – Тому наше головне завдання – берегти те, що маємо. Погляньте, скільки зараз у селі напівзруйнованих колгоспних приміщень. Колишні ферми, гараж, тракторну майстерню не впізнати. Шкода, що на них вчасно не знайшлося господарів, а тепер для їх відновлення треба мати значні кошти.
– Олександре Григоровичу, слухаю Вас – і складається враження про повне задоволення тим, чого досягли зі своїм партнером. Невже й справді все так добре у вашій фермерській діяльності?
– Знаєте, за 20 років роботи на землі ми не звикли скаржитися і кивати на державу чи чужого дядька. Покладаємося тільки на власні сили. Спасибі, покійний батько допоміг нам зробити вчасний старт. Він завжди говорив, що краще бути в середняках: не дуже пнутися нагору, але і задніх не пасти. Цього принципу намагаємося дотримуватися й до сьогодні. Щодо підтримки з боку держави, то не дуже ми її чекаємо. Головне – щоб не заважали. Бо ж ніхто нас не питає, як вдалося виростити урожай. А приходять і ставлять одні й ті ж запитання: яка урожайність? Чому так мало? Багато сільгоспвиробників розповідають про те, як важко, але ніхто не перестає займатися рослинництвом. Буває нелегко і нам. Але як покинути те, чого досягнуто за ці роки? Якби була б стабільність у цінах на сільгосппродукцію, пальне, у ставках податків, то фермерством займатися можна. На сьогодні у нас достатньо свободи: сій, що вважаєш за потрібне, орієнтуйся в ринку, шукай вигідні для себе умови реалізації продукції і заробляй гроші, плати державі податки, а людям – зарплату. А головне – люби справу, якою займаєшся, і віддавайся їй всім серцем, всією душею.
Олена Харченко,власкор «Одеських вістей»,Фрунзівський район
Шановні працівники агропромислового комплексу!
Щиро вітаю вас із професійним святом!
В усі часи, як повелося з діда-прадіда, нелегка хліборобська праця була і залишається визначальною складовою розвитку нашої держави, запорукою її процвітання. Ваші працьовиті руки, природна мудрість, невсипуща працездатність, багатий досвід живлять сьогодні українську ниву, стверджуючи істину: якщо є врожай, то у народі панує мир і спокій.
Хай щедро родять ниви, хай над ними буде мирне небо і завжди світить сонце, а в кожному домі панують злагода та статок! Бажаю вам наснаги для вашої праці на благо розвитку України і добробуту українців!
Зі святом вас!
Міністр аграрної політики України М. ПРИСЯЖНЮК
Цінова ситуація залишається стабільною
Під час чергової апаратної наради в облдержадміністрації заступник губернатора Анатолій Новаковський заявив, що ситуація з ціною на хліб в регіоні залишатиметься стабільною внаслідок того, що всі заходи, попередньо вжиті обласною владою задля збереження ціни на хліб, досягли поставленої мети.
– Немає жодних підстав для того, щоб цінова ситуація на хлібобулочні вироби якось змінилася, – додав він.
У свою чергу, голова Одеської обласної державної адміністрації Едуард Матвійчук заявив, що «люди сподіваються на стабільність, тому треба залучити усі заходи для того, щоб цінова ситуація на хліб залишалась на одному рівні».
Наш кор.
