Деякі займенники з прийменниками
Це питання в книжці «Як ми говоримо» дуже добре висвітлив Антоненко-Давидович. Тому цитуємо:
«Особовий займенник я,стоячи в знахідному відмінку з прийменником про,може мати два значення: «Вони говорили про мене», – цебто мовилося про мою особу, – і «Про мене,що вони собі там говорять», – цебто мені байдуже, що там мовиться, «Про мене,хоч вовк траву їж!» (приказка), – цебто мені байдуже чи мені однаково, хоч буде вовк траву їсти.
Особовий займенник ята присвійні мій, твій, його, її, ваш, їхнійчасто стоять у знахідному відмінку з прийменником НА, відповідаючи російським прислівникам по-моєму, по-нашому:А на мене,–говорю, – то я б і з малою дитиною розмовляла (М. Вовчок);Панас Кандзюба хвилювався найбільше. – А що? На моєвийшло (М. Коцюбинський); Не вийде, пане ляше, на ваше(приказка).
Слід запам’ятати оригінальний український вислів з прийменником ната означальним займенником самийу знахідному відмінку – на самузгадку, на самудумку: Сухі губи в Маланки стиснулись од болю на саму згадку(М. Коцюбинський), – замість якого іноді помилково пишуть: при однійдумці, при однійзгадці…
Означальний займенник усе,поставлений у місцевому відмінку, з прийменником постановить образний вислів по всьому,рівнозначний висловам кінець усьому, з усім покінчено:А тепер уже по всьому.Тепер я спокійна (І. Франко).
ПАРАЛЕЛЬ СЬОМА
Дієслово
Іменні частини мови, як ми вже знаємо з викладеного вище, дають явищам дійсності імена, звідки, власне, й походить їхня назва. Тобто іменні частини мови називають предмети, їхню якість, відносність, належність і кількість. Звичайно, це – інформація.Але вона неповна. Повною допомагають їй стати інші слова – ті, які розповідають, що названіпредмети роблять, у якому стані перебувають, яким процесам підлягають і який вплив справляють на довкілля. Виконує таку функцію дієслово– по суті єдина частина мови, яка не лише відбиває (фіксує) а й формує життя – його плин і сталість, його рух і спокій, його перебіг і безупинність (динаміку і перманентність, як сказав би аматор усіляких «вчених» слів).
Українська мова дуже любить дієслова і має їх у своєму вжитку надзвичайно багато. Тим-то їй під силу відтворювати найдрібніші порухи буття, передавати найделікатніші людські почуття, відтінювати найтонші нюанси уявлень.
Любов до дієслів у найрізноманітніших значеннях та сферах застосуваннях – одна з визначних рис психології української мови. І в цьому її кардинальна відмінність від російської, яка має виразну тенденцію до зменшення кількості дієслів, до розширення сфери їхнього вжитку, а отже, й до універсалізації та втрати багатьох мовленнєвих відтінків.
У цьому легко переконатись на прикладах перекладацьких вправ. Ось одна з них. Візьмімо кілька звичайних російських фраз:
1. Преступника здорово прижалина допросе.
2. Он крепко прижаллюбимую к себе.
3. Девочка одной рукой держалась за юбку матери, другой прижималакуклу.
4. Вся в слезах, Мария прижаласьк могильному холмику.
5. Она прижаласьк нему.
Неважко помітити, що в усіх реченнях використано одне дієслово прижимать(ся),і це не виводить жодне з російських речень поза літературну норму.
Зовсім інших барв набере картина в поправному українському перекладі процитованих фраз. Тільки в першій з них доречним буде дієслово притисли,бо злочинця таки варто притиснутина допиті – так йому і треба!
Що ж до другої фрази, то тут потрібні дієслова пригорнути, обняти, приголубитичи якісь інші (залежно від температури почуттів), а не притискуватикохану, ніби якусь річ, що потребує тиску з певною силою (як, скажімо, ковальським пресом на заготовку).
Не потрібен тискі в третій фразі. Дівчинка може до себе ляльку просто притулити.А заплакана Марія (фраза четверта) до землі, мабуть, припаде(а не притискатиметься). У п’ятій фразу «вона» до «нього» може і притулитись, і прикипіти (якщо температура почуттів висока), а може й пригорнутися, як-от у пісні співають: Ой, дівчина-горлиця до парубка горнеться.
Росіяни часто обмежуються одним дієсловом там, де грамотні (не загіпнотизовані російським стереотипом) українці беруть до вжитку цілу низку інших дієслов – кожне зі своїм відтінком значення та сферою застосування.
Варто в цьому зв’язку згадати про одеситів. У фільмі «Ефект присутності», що його недавно випустила на екрани Одеська кіностудія, є сценка в трамваї з таким діалогом:
Жінка.Мужчина, вы тулитесь!
Чоловік.Я тулюся?
Жінка.Вытулитесь!
Чоловік.Я тулюся!
Мовимо про це, щоб іще раз спитати, наскільки «русскоязычными» є наші земляки.
