Для всіх людей і на всі часи

В Одеському музеї імені Костянтина Паустовського народилася традиція – проводити щорічні зустрічі «Наедине с осенью». Так називалася стаття цього письменника про шедеври у природі, літературі, живописі.

«Хіба не шедевр, – запитує він, – кожен осінній листок – найтонший злиток із золота та бронзи, крик журавлів, що відлітають на південь... ночами холодна свіжість, тумани... і вони здадуться вам цілющим подарунком, який нагадує, що життя навколо сповнене значення та смислу?»

У музеї відбулися бесіди, присвячені 150-річчю від дня народження Ісаака Левітана, 140-річчю – Івана Буніна та 100-річчю пам’яті Лева Толстого. Мета таких зустрічей – донести до сучасників образи великих через творчість Костянтина Паустовського, який створив літературні портрети геніїв, шукав у них зразки худож­ньої досконалості.

Цього разу осіннє свято відкрилося поетичними читаннями за назвою «Солнечное S-плетение». На вечорі виступили гість із Москви Станіслав Айдинян, Сергій Главацький, Галина Маркелова та інші автори.

Левітан, так само як і Пушкін, Тютчев та багато інших, чекав осені як найдорожчої і скороминущої пори року. «Осінь на картинах Левитана дуже різноманітна, – пише Паустовський у своїй маленькій повісті «Исаак Левитан». – Неможливо перелічити всі осінні дні, нанесені ним на полотно. Левітан залишив майже сто осінніх картин, не рахуючи етюдів... «Осінь у Сокольниках» була першою його картиною, де сіра та золотая осінь, печальна, як тодішнє російське життя, як життя самого Левітана, дихала з полотна обережним теплом і щемила глядачам серце».

У день народження художника члени товариства «Мир Паустовского», відвідавши художній музей, довго розглядали це полотно, слухали натхненну розповідь наукової співробітниці музею Катерини Неткачової про життя та творчість великого майстра.

Іван Олексійович Бунін, досвід якого Па­устовський опановував у своїй літературній молодості, – великий знавець «механізму» людської пам’яті, у будь-яку пору року та в будь-якому віці владно викликав у нашій душі години та миті, що канули в небуття...

Вічною є новизна кожного шедевра. На зустрічі в музеї Паустовского заслужена артистка України Маргарита Пресич прочитала оповідання Буніна «Холодная осень», яке увійшло до книжки «Темные аллеи».

Це оповідання – надзвичайний звіт подій одного-єдиного людського життя. Воно було виконане артисткою вишукано й тонко. Манера її читання проста та шляхетна.

А літературознавиця, лауреатка премії ім. К. Паустовського Валентина Ковач розповіла про творчість Буніна, про місце Одеси в його долі, – як завжди, витончено та вільно, захоплюючи глибоким знанням матеріалу, спонукаючи пізнати й полюбити силу живописного слова майстра.

Авторка цих рядків уперше познайомилася з Буніним іще у студентські роки – його рання проза стала темою моєї дипломної роботи. П’ятнадцять років тому, будучи науковою секретаркою товариства «Мир Паустовского», я доклала всіх зусиль для нагородження Костянтина Георгійовича медаллю «За оборону Одессы» – у 1941 році він був кореспондентом ТАРС на Південному фронті. А вручалася ця медаль на зберігання синові письменника, Вадимові Костянтиновичу, у день знаменної дати – 125-річчя від дня народження І.О. Буніна, яке відзначалося в Золотій залі Літературного музею.

У листопаді наша зустріч була присвячена великому письменникові – Левові Миколайовичу Толстому. Ми обережно доторкнулися до його безсмертного імені, до його життя, сповненого драматизму духу.

Фрагмент розділу «Первая заповедь» у повісті Паустовського «Далекие годы» містить спогади колишнього гімназиста Кості про той сум, який викликали хвороба та смерть Лева Толстого. І знову зазвучав у стінах музею голос нашої улюблениці Маргарити Пресич.

Науковий співробітник музею Паус­тов­ського Петро Башкарьов організував чудову виставку матеріалів із власного архіву. Почесне місце на ній зайняли книжки Толстого, видані ще за його життя, публікації про нього в одеських газетах 1910 року. Дуже багато невідомого ми довідалися і з доповіді про Толстого та його спадщину у спогадах дітей письменника, про його знамените сімейство.

Запам’яталися повідомлення «Лев Толстой и Одесса», «Случай из жизни молодого репортера» (доля рукопису Л.М. Толстого «Живий труп») і глибоке теоретичне дослідження «Л. Толстой и музыка», які слухачам запропонували завідувач музею К.Г. Паустовського Віктор Глушаков, членки товариства «Мир Паустовского» Руфіна Грейнер і Світлана Малиш.

А авторка цих рядків поділилася результатом своїх наукових досліджень того, як відображено геній Лева Толстого у творчості Костянтина Паустовского, і провела екскурсію по вулиці Лева Толстого, висвітливши її минуле та сьогодення.

Створене для всіх людей і на всі часи Ісааком Левітаном, Іваном Буніним і Левом Толстим стало частиною світу довкола нас, їхні тривалі уроки навчають розуміння, що таке мистецтво і яка його вічна сила, що підносить людину.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті