Василь Степанович Василько (справжнє прізвище Миляєв) – видатний український театральний діяч XX століття, про якого, зазвичай, пишуть в енциклопедіях та довідниках: «Актор, режисер, драматург, історик і теоретик сценічного мистецтва, театральний педагог. Народний артист СРСР».
У житті Василька були періоди, пов’язані з різними театрами України: Харківським Червонозаводським у 1928 – 1933 рр., Донецьким імені Артема у 1933 – 1938 рр., Чернівецьким імені О. Кобилянської у 1943 – 1948 рр., Одеським театром імені Жовтневої революції у 1926 – 1928 рр., 1939 – 1941 рр., 1948 – 1955 рр.
Найбільш тривалий період пов’язаний з Одеським українським театром – загалом 20 років творчого керівництва. 33 Васильківських вистави складають “золотий фонд” театру, що від 31 січня 1995 року носить ім’я В. Василька. Їх можна називати і називати: вистави за творами світової та української класики, сучасними п’єсами – “За двома зайцями” М. Старицького, “Кінець Криворильська “Б. Ромашова, “Республіка на колесах” Я. Мамонтова, “Хто сміється останнім” К. Кропиви, “Наймичка” І. Тобілевича, “Земля” та “У неділю рано зілля копала...” за повістями О. Кобилянської, “Талан” М. Старицького, “Гайдамаки” за поемою Т. Шевченка, “Віндзорські кумоньки “В. Шекспіра, “Поетова доля” С. Голованівського, “Угрюм-ріка” за романом В. Шишкова (остання постановка Василька на Одеській українській сцені, взагалі в його житті – 1962 рік).
Як васильківці вшановують пам’ять славетного корифея?
На фасаді театрального будинку на вулиці Пастера, 15 встановлено меморіальну дошку, котра засвідчує, що в цьому театрі працював видатний український режисер Василь Степанович Василько.
Пам’ятну дошку встановлено і на фасаді будинку по вулиці Софійській, 10, де мешкав Майстер (всього в двох кварталах від свого Дому-Театру).
В музеї історії Одеського українського театру зберігається величезна кількість експонатів, котрі розповідають про життя та творчість В.С. Василька: афіші, програмки, фотографії, книги, малюнки, листи, особисті речі.
Підсумкова книга життя Майстра, яку Василько писав протягом кількох років називається “Театру віддане життя”. Книга ця посідає чільне місце в музейній експозиції. В ній – заповіти корифея. В ній сучасні артисти знаходять відповіді на численні запитання, наснагу для щоденного творчого пошуку.
Мабуть, не знайти в Україні жодного українського театру, де б не працювали учні Василя Василька, театру, котрий так чи інакше не був би пов’язаний з ним творчо. Адже настанови Майстра охоплюють весь творчий процес, є школою сценічного мистецтва, крім того, Василь Степанович Василько залишив нам багатющу, невичерпну спадщину: дослідження історії та теорії сценічного мистецтва, драматичні твори.
Він створив цілу епоху в театрі. Сам був тією епохою. Відблиски його таланту і світобачення знаходять прояв у творчості його нащадків-васильківців.
7 квітня на сцені Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька йшла вистава “Гамлет” за п’єсою Вільяма Шекспіра в перекладі Юрія Андруховича (постановка Дмитра Богомазова).
А напередодні театр показав глядачам виставу “Едіп” за античною трагедією Софокла.
І хоча в режисерському доробку Василя Василька не було вистав за цими творами світової драматургії, все одно так чи інакше сучасний театр виконує настанови свого фундатора, звертаючись до вершин світової класики, привносячі свіже, оригінальне, сучасне звучання.
В колективі продовжують творити митці, яким пощастило зустрічатися з Василем Степановичем Васильком: це, насамперед, ветерани театру – актриса Людмила Васильєва, заслужена артистка України Маргарита Пресіч... Вони розповідають молодим артистам про Васильківські вистави, в яких їм пощастило брати участь.
Багато може розповісти про Василька і старійшина Одеської української сцени заслужена артистка України Станіслава Шиманська. За щасливим збігом обставин, її особистий день народження припав саме на Благовіщення, 7 квітня, – і на день народження В.С. Василька.
Відзначаючи 100-річчя від дня народження В. Василька, Одеський український музично-драматичний театр започаткував фестиваль “Класика на сцені”. Зараз ми відзначаємо 118-й день народження В.С. Василька. Можливо, через дві весни на нашій Васильківській сцені розквітне фестиваль, присвячений 120-річчю від дня народження одного з найвидатніших майстрів національного театру України – Василя Степановича Василька.
