Шановні співвітчизники!
Шановні народні депутати України!
Згідно з Конституцією України, сьогодні я представляю чергове Послання Президента до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2011 році», в якому викладені основні економічні, соціальні та політичні підсумки минулого 2010 року. Але Послання – це не лише звіт про стан справ в державі.
Це в першу чергу – привід для серйозної розмови про проблеми сьогодення та перспективу нашого розвитку.
Рік тому, відразу після президентських виборів, я звернувся з Посланням до народу України, де виклав основні контури майбутньої програми дій – в економіці, гуманітарній сфері, у внутрішній та зовнішній політиці.
Я відверто говорив про те, що зміни, яких потребує наше суспільство, вимагають від нас концентрації зусиль, довіри і терпіння.
І наголошував на тому, що наш вибір – модернізація України, є незворотнім.
Водночас ми маємо розуміти, що політика глибоких змін буде проводитись в умовах глобальної світової нестабільності, нових криз і нових загроз, які ми повинні навчитись своєчасно попереджати і враховувати.
Сучасний світ швидко змінюється. Він стає багатополярним, більш складним і динамічним, з новими можливостями і викликами для розвитку кожної країни, кожної спільноти.
Ускладнюється ситуація у світовій економіці.
Водночас, невпевнене економічне відновлення стикається із новими важкими випробуваннями.
З середині 2010 року відзначається стрімке зростання цін на базові сировинні ресурси.
Глобальна інфляція здатна найближчим часом зірвати процес економічної стабілізації та підірвати соціальну рівновагу у багатьох країнах.
Продовольча криза, включно із загрозою голоду в окремих густонаселених регіонах світу, та загострення проблем нестачі питної води перетворюються на один із основних викликів людству на найближчу перспективу.
На цьому тлі загострюється боротьба за ресурси розвитку XXl століття.
У глобальному просторі з’являється все більше конфліктних зон, напруженість у міжнародних відносинах відчутно зростає.
Особливого значення набувають проблеми екологічної і техногенної безпеки.
Кліматичні зміни все більш впливають на цивілізаційний розвиток.
Трагічні події в Японії стали справжнім потрясінням для усього людства.
Землетрус спричинив тисячі жертв, радіаційну катастрофу та страждання мільйонів людей.
Катастрофа ще раз засвідчила той очевидний факт, що лише спільні зусилля та взаємоповага дозволять людству рухатись далі шляхом технологічного та соціального прогресу.
Україна має свій трагічний досвід. І ми розраховуємо на те, що міжнародна конференція, присвячена 25-й річниці Чорнобильської катастрофи, стане серйозною віхою на шляху глобальної консолідації та вироблення механізмів взаємодії по колективному подоланню екологічних та техногенних загроз.
Останні події у Північній Африці, в країнах Близького Сходу ще раз засвідчили, що період політичних і економічних трансформацій в цих частинах світу буде складним і драматичним.
Але я впевнений, що повернення до часів глобального протистояння не буде.
На заваді цьому стоїть загалом виважена і відповідальна політика провідних світових держав та усієї демократичної спільноти.
Шановні співвітчизники!
Зміни у світі гартують сильних.
З цієї трибуни я хочу звернутись до кожного українця із закликом: досить жалітись і принижуватись.
Україна – сильна й амбітна держава. Настав час проявити український характер, довести і собі, і світові, що Україна – це країна-лідер.
На що ми мусимо спиратись в планах модернізації?
В першу чергу, залишається незадіяним промислово-індустріальний і науковий потенціал нашої країни.
Українська держава має унікальне географічне розташування, що створює ідеальні умови для розміщення виробництв, орієнтованих як на ринки ЄС, так і країн євро-азійського регіону.
Наша країна володіє покладами рідкісних природних копалин, що створює прекрасні можливості для розвитку виробництв.
Україна є лідером по запасам чорнозему і має все необхідне для того, щоб вийти на позиції одного із аграрних лідерів сучасного світу.
Але головне – потужний людський капітал.
Не дивлячись на кризові процеси у вітчизняній освіті, ми все ще маємо розвинену систему підготовки професійних кадрів.
Значний потенціал зберігає вітчизняна академічна та університетська наука.
Є великий кадровий резерв освіченої та професійної трудової сили.
Цей капітал створює реальні передумови для розвитку в нашій країні високоінтелектуальних виробництв та кластерів «економіки знань».
В цих перевагах і потенціалі я бачу основу для стратегії розвитку до 2020 року і далі.
І саме реалізація цього потенціалу розвитку дозволить вийти з кризового періоду в новій якості, з високим економічним статусом, з належним місцем у новому світовому розподілі праці.
Щоб докорінно змінити ситуацію, ми повинні побудувати демократичну модель політичної системи та сучасну, конкурентну державну владу.
В їх основі – верховенство права, розвинена правова культура, збалансована представницька демократія, сильне самоврядування, ефективний державний менеджмент.
Україна сьогодні потребує якісну нову модель економіки, в основі якої – висока продуктивність праці та ефективність виробництв, активні інвестиції у впровадження технологічних інновацій, сприятливий діловий клімат для підприємницької діяльності громадян.
Пріоритетом має стати гуманізація розвитку, забезпечення нової якості життя людей, створення всіх необхідних умов для максимального розкриття її творчого потенціалу.
Саме такими я бачу пріоритетні цілі політики реформ, які були ініційовані мною у 2010 році. І перші кроки вже здійснено.
Нашими спільними зусиллями розроблено програму економічних реформ, почав активно працювати Комітет з економічних реформ.
Прийнята ціла низка значущих нормативних актів, зокрема конституційний закон про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики, нові Бюджетний та Податковий кодекси.
У минулому році також започатковані реформи в різних сферах – судовій, регуляторній, державного управління, в освіті та медицині.
Я підтримав громадську ініціативу щодо створення Конституційної асамблеї, мета якої – розробка пропозицій до оновлення політичної системи та внесення відповідних змін до Конституції.
І це – лише частина наших починань.
Але, даючи загальну оцінку роботі влади за минулий період, чи можу я бути задоволений першими підсумками?
Випереджаючи критиків та опонентів, одразу скажу – і відкрито скажу – ні.
Із задумів та планів на 2010 рік ми спромоглися реалізувати щонайбільше третину.
В чому я бачу причини низької ефективності?
Перш за все, 2010 рік засвідчив, що далеко не в усьому влада і суспільство були готові до запропонованих змін.
Бюрократизована державна машина, що виживала за будь-якої влади, по інерції намагається зберегти свої звичні механізми управління, свої адміністративні можливості та корупційні схеми тіньового заробітку.
Національний бізнес, як великий, так і малий, поки що займає вичікувальну позицію: або критика, або спостерігача.
Навіть так звані підприємницькі майдани були скоріше критичною реакцією на дії Уряду, аніж продуктивною пропозицією з конкретними і обґрунтованими проектами для влади.
І врешті-решт, мільйони наших людей за 20 років незалежності дійсно втомилися від очікувань якісних змін.
У певній мірі суспільство призвичаїлось виживати, спираючись лише на власні сили та можливості.
І я розумію побоювання людей, що будь-які радикальні зміни можуть погіршити і без того складне їхнє життя.
Але висновок категоричний: потрібно зламати практику зволікань та інерції, подолати розгубленість політиків та бюрократичний саботаж.
Запит на зміни, саме на якісні зміни, сьогодні став ключовою вимогою до влади, до бізнесу, до громадськості.
Але щоб реформи стали дійсно спільною справою держави, бізнесу, громадянського суспільства, потрібні чіткі і якісні, суспільно значущі орієнтири на майбутнє.
Наші дії по модернізації країни будуть мати успіх лише за умови, якщо кожен крок буде підпорядкований завданням гуманістичного розвитку суспільства, зміцнення та розкриття потенціалу нашого людського капіталу.
Саме в цьому полягає зміст Цілей Розвитку Тисячоліття, що визначені в Декларації Тисячоліття ООН.
І цей гуманістичний зміст закладено в пакет реформ, що націлені на розвиток соціального капіталу.
Перш за все, мова йде про радикальне подолання корупції.
Корупція в Україні – системне явище. Вона руйнує державу і принижує кожного громадянина, який вимушений захищати свої інтереси на основі «тіньових стосунків» з чиновниками.
Сьогодні корупція стала безпосередньою загрозою конституційним правам і свободам громадян.
Тому ліквідація корупційних схем та термінове схвалення антикорупційних законів – це моя категорична вимога.
Але навіть цих кроків замало. «Тіньові» корупційні послуги та корупційну ренту ми зможемо подолати лише за умови, якщо на боротьбу підніметься вся громадськість.
Я підтримаю всі ініціативи, що пов’язані з моніторингом та виявленням корупціонерів, де б вони не працювали і якою б владою не володіли.
Подолання корупції – це також важливий додатковий ресурс економічного розвитку.
Вимагаю від правоохоронного сектору та від нашого суддівського корпусу неухильного дотримання закону, чесності в розслідуванні справ та при винесенні судового вироку.
Саме так ми зможемо поставити крапку і в тих справах, які тривалий час хвилюють суспільство.
Розслідування зловживань високопосадовців з урядових кабінетів, злочинів проти журналістів та відомих громадських діячів будуть доведені до логічного завершення.
Роками замовчувалась і проблема наркоманії в Україні.
На сьогодні розповсюдження наркотичних засобів та рівень організації наркоторгівлі набув рівня національної загрози.
Боротьба з наркотиками – це боротьба за майбутнє як у людському вимірі, так і в фінансовому.
Торік ми оголосили війну наркоманії та наркоторгівлі. У якнайкоротші терміни чекаю від СБУ та МВС відповідних пропозицій та програм дій.
Особлива увага і піклування – до охорони здоров’я.
І у цій сфері наша першочергова турбота – про дітей, матерів та батьків.
В чому головний сенс реформи охорони здоров’я?
Перш за все, базові гарантовані медичні послуги мають бути беззаперечно забезпечені фінансово і технологічно.
Це безпосереднє завдання Міністерству охорони здоров’я.
В родини мають повернутися сімейні лікарі, які будуть відповідати і турбуватись про здоров’я кожної дитини, її батьків.
Запрацює страхова медицина для тих, хто заробляє і користується страховими послугами.
(Продовження на 3-й стор.)
