Вже не перший рік точаться дискусії з приводу українського дубляжу в кінотеатрах.
Як показав час, після впровадження в січні 2008 року в дію правової норми про обов’язкове дублювання фільмів українською мовою, було помічено різке падіння відвідуваності кінотеатрів. Навіть у Львові воно склало близько тридцяти відсотків.
І ось наприкінці жовтня минулого року був скасований відповідний наказ.
Міністерство культури, за словами його керівника Михайла Кулиняка, не може примусити дистриб’юторів показувати фільм російською чи українською – правила диктують ринок та попит.
Що стосується одеситів, то, як повідомили мені працівники семизального кінотеатру «Сінема Сіті», школярам та студентам переважно «байдуже, якою мовою йде фільм».
А іноземні картини, які іноді йдуть у прокаті російською, демонструються на численні прохання глядачів.
Я вважаю, що забороняти або скасовувати український дубляж у жодному разі не можна. І не лише через державний статус мови. У якій ще країні мільйони людей розмовляють українською? Тому їхні інтереси потрібно поважати.
Але це зовсім не означає, що російський переклад слід було забороняти.
Ідеальний варіант, на мій погляд, – коли фільм демонструється в кінотеатрах двома мовами і глядач обирає сеанс до душі.
Але прокатникам невигідно купувати дві копії однієї стрічки.
За моїми спостереженнями, у глядачів іноді виникають претензії і до професійного рівня української озвучки. Справа в тому, що той, хто дивився попередні серії якогось фільму, запам’ятав голос головного героя. Почувши ж український дубляж, він завважить його «жахливим».
Однак переклад українською комедій та анімацій виходить досить якісним, а часом навіть смішнішим, ніж російський дубляж.
А що думають інші молоді люди?
Григорій Бантовський, 19 років:
– Дуже люблю ходити в кіно. Відвідую кінотеатр у середньому двічі на тиждень. Вже давно не звертаю уваги на мову перекладу, бо мені подобається сам процес походу до кінотеатру.
Микола Опольський, 19 років:
– У кіно ходжу переважно на великі прем’єри та на фільми в 3D. Зазвичай же дивлюся вдома або по інтернету.
Антон Кльонишев, 19 років:
– У кіно не ходжу відколи фільми почали дублюватися українською мовою. Причина – моє слабке знання мови. У більшості випадків чекаю виходу фільму на DVD.
Особисто я вважаю, що в ХХI столітті не проблема знайти варіант кінострічки зручною для себе мовою.
Тим більше що в останні роки DVDдиски почали записуватися із двома доріжками: російською та українською. Тобто вибір є. А, як то кажуть: хто платить, той і музику замовляє.
