(З життя видатних людей)
І.Я. ФРАНКО
1856 – 1916
Ефектні заголовки
Зайшла суперечка про заголовки творів. Хтось із присутніх зауважив, що ефектний заголовок вирішує успіх книжки, а Франко не надає цьому значення.
– Ефектні заголовки справді допомагають багатьом письменникам, – відповів він. – Заголовок – єдина річ, яка залишається в пам’яті читачів від їхніх творів.
Розуміння і вміння
М. Грушевський, щоб вколоти Франка, сказав якось у присутності Гнатюка та членів редакції «Літературнонаукового вісника»:
– Я просто не розумію, як ви можете писати твори попольськи.
– Можу тому, що вмію, – відповів коротко Франко.
Арабські ночі
А. Кримський умовляв Франка вивчати арабську мову:
– При вашому великому інтересі до арабських казок і при ваших філологічних здібностях вам піде це не тяжко. У нас немає нікого, хто міг би перекласти з оригіналу «Тисячу й одну ніч».
– Мій дорогий друже! – відповів Франко. – Я не можу дати собі ради з моїми власними ночами, а ви хочете дати мені ще тисячу арабських.
Чи слід писати
– Як на вашу думку, – спитали Франка, – той, хто не може нічого нового додати до творів Гомера, Гете або Шевченка, повинен писати чи ні?
– Мало хто з письменників, справжніх дозрілих письменників, – відповів Франко, – настільки самовпевнений, що хотів би своїми творами перевершити «Іліаду», «Фауста» або «Гайдамаків».
Правопис і кохання
– Хіба ви не мали ніколи нагоди, – спитали ми Уляну Кравченко в похилому віці, – сказати виразно Франкові, що ви його кохаєте?
– Мала, і не одну. Лише він не мав часу мене слухати.
– Чому ж ви йому не написали листа?
– Я боялася, що він почне виправляти в ньому мову та правопис.
Як читати книжки
Перегортаючи різні книжки в публічних бібліотеках, Франко запам’ятовував не тільки те, що йому було потрібне в даний момент його праці; він дивував своїх знайомих посиланням на джерела до того чи іншого наукового питання яке розроблялось авторами різних досліджень.
– Коли ви маєте час читати книжки? Ви ж так багато самі пишете! – питали його.
– А я не кажу, що маю час. Мені його завжди не вистачає… Добре, що деякі книжки мають свій запах: тільки піднесеш їх до носа, одразу чуєш, що це за зілля. Я часто не читаю, а нюхаю.
