Одеський період ігоря равицького

Для митця час вимірюється зробленим: скільки поставлено вистав, скільки зроблено відкриттів, скільки одержано творчої радості…

Очоливши колектив Одеського українського театру, Ігор Равицький взяв курс на опанування нових драматургічних форм, пошуків нових засобів сценічної виразності. Запросив до співтворчості найкращих режисерів України та зарубіжжя. Навіть працюючи над матеріалом, здавалося б, далеким від проблем сучасності, чи то над історичною п’єсою, чи класичною, режисер Равицький перекидає місток в наш день, що надає його виставам безмежно хвилюючої інтонації. Постійними для режисера лишаються його знакові риси: чуйність до музики, пластики, краси ліній та кольорів. Його вистави видовищні, багатопланові. Контрастність сцен, «кіношний» монтаж, поєднання несумісних, на перший погляд, понять, явищ, предметів, речей – такий арсенал засобів сценічної виразності в режисурі Равицького завжди ретельно виважений. Енергетичним центром, основною рушійною силою його постановок, що вибудовує сценічну дію чітко, лаконічно і вільно, є музика.

ТетянаЩурова,завідувачкавідділумистецтвОННБіменіМ.Горького,заслуженийпрацівниккультуриУкраїни:

–ПротягомбагатьохроківябулачленомхудожньоїрадиОдеськогоукраїнськоготеатру. Менезавждиприємновражалоте, якІгорМиколайовичсприймавідобресловопройоготеатр, пройоговистави, ікритику. Щогріхатаїти, укожногомитцяєсвоїамбіції, самолюбство, незавждивиходитьтак, якзадумав. ІгорМиколайовичреагувавнакритику, якщовонабула, правильно.

Яйдосіпам’ятаювусіхподробицяхйоговиставу«Гамбрінус». Цілісну, яскраву, одеськузаатмосфероювиставу. Іотнедавняпрем’єра–«Містомогодитинства». Тежодеська, цікава, потрібнавсім–іглядачам, іколективутеатру.

НеодинразязверталасядоІгоряМиколайовичазприводумолодихтеатральнихкритиків, молодихнауковців, якіписалироботизісторіїтеатру, зпроханнямипослухатиталановитихмитців. ІніколиІгорМиколайовичменіневідмовлявчерезбракчасуітакеінше. Вінпедагог, інтелігентна, доброзичливалюдина, митець. Йогооцінкизавждибуличіткообґрунтованимиі, головне, доброзичливими.

За чверть століття на Одеській українській сцені поставлено 23 вистави. Виходить, одна постановка на театральний сезон. Багато це чи ні? Як для кого. Головне, відчувати радість від процесу творення, від творчості.

Равицький сміливо йде на експеримент, захоплюючись процесом пошуку нових театральних форм, підводних течій драматургії. Але не заради

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті