В Одеській державній філармонії відбувся концерт лауреатів Міжнародного конкурсу піаністів пам’яті Е. Гіллельса – викладачів музичної академії імені А. Нежданової Георгія Кожухаря та Катерини Єргієвої.
Музика, що звучала цього вечора, дала всі підстави сказати: невичерпна талантами Одеса, як і людьми, які їх плекають. Овації, що пролунали на концерті молодих виконавців, – це визнання не лише їхньої майстерності, але й педагогічного дару їхніх Вчителів. Георгій Кожухар навчався в школі імені проф. П. Столярського у професора А. Кардашова та І. Балашової. Консерваторію закінчив за класом професора А. Харченка, який після концерту теж приймав вітання вдячних слухачів. У першому відділенні в сольному виконанні його вихованця філософськипіднесено звучав Ференц Ліст. Ще досить молодий виконавець постав перед вимогливою публікою як зрілий майстер, який опанував усі види фортепіанної техніки, що особливо яскраво проявилося в Шостій рапсодії та сонаті сімінор. Магія музики зачаровувала, переносила в іншу реальність. Після закінчення кожного твору – кілька секунд тиші і – грім оплесків. Схоже, що і сам виконавець не сподівався на такий успіх. Зала просила грати його знову і знову. Трохи розгублена усмішка, уклін і – піаніст знову біля рояля: Ф. Ліста змінив В.А. Моцарт, потім – власний твір. Було зрозуміло, що звучали вже не плановані заздалегідь твори. Але це ще більше підкреслювало багатогранність і багатоплановість виконавської майстерності Георгія Кожухаря, його абсолютну заглибленість у світ музики. На сцені грав яскравий представник одеської школи фортепіанного мистецтва, яка давно стала частиною світової культури.
Сцена розцвітала букетами живих квітів, і коли до рояля вийшла Катерина Єргієва. Елегантна струнка дівчина в червоній оксамитовій сукні стала епіцентром зовсім іншої, але такої ж чудової музики. «Рапсодія в стилі блюз» Дж. Гершвіна та «Симфонічний етюд» М. Капустіна прозвучали у її виконанні разом із симфоджазоркестром під керуванням заслуженого діяча мистецтв України М. Голощапова. Класична піаністка, Катерина цього вечора представляла себе як серйозний джазовий виконавець. Її гра відзначалася яскравістю, професійним чуттям природи джазу. Чудову характеристику виконавиці дала відомий музикознавець, викладачка Одеського училища мистецтв і культури імені К. Данькевича, ведуча музичних програм Олена Шевченко – а саме вона представила учасників ІІ відділення концерту. Не раз слухаючи цікаві, професійно підготовлені програми Олени на радіо «Ностальгія», я розуміла, що її оцінка фортепіанної майстерності К. Єргієвої дуже почесна. Та й участь у концерті метра джазової музики Миколи Голощапова, який зібрав в експериментальний колектив тільки на цей концерт найкращих музикантів міста – свідчення високого виконавського рівня молодої піаністки. Це треба було бачити, як підбадьорливо посміхався Микола Якович, звертаючи під час виконання погляд на Катрусю, якою радістю світилося його лице, коли він сам аплодував піаністці. І, безумовно, ті овації, які звучали на адресу Катерини Єргієвої на першому її самостійно підготовленому концерті, адресовані були також її педагогам за музичним училищем Д. Пашковській та консерваторією професорам Е. Коваленку та І. Сухомлинову, а також О. Яцинюк, викладачеві школи мистецтв № 5, першій учительці музики. Поруч із Катериною того вечора на сцені була і її мама – перша скрипка оркестру Олена Єргієва, завідувачка струнного відділу Одеського училища мистецтв і культури імені К. Данькевича, а у залі – батько Іван Єргієв, заслужений артист України, завідувач кафедри народних інструментів музичної академії імені А. Нежданової. Вони цілком справедливо пишалися своєю донькою. Тому що дали їй головне – уміння донести через високу музику любов до людей і радість життя. І недарма у моєї розумної та освіченої подруги, з якою ми разом прийшли на концерт, на очах з’являлися сльози замилування. І вона зробила аматорські знімки, які напрочуд точно передали емоційний стан молодих талановитих музикантів Георгія Кожухаря та Катерини Єргієвої, до яких уже прийшло справжнє визнання.
