Зелені ріки зріючого літа. (Антологія болгарської поезії у перекладах Дмитра Шупти, К. Толока. 2012. Титульний редактор Юрій Цеков).
Болгаристика України поповнилася ще однією антологією. Її складають твори Ради Александрової, Катерини Йосифової, Калини Ковачевої, Петра Анастасова, Георгія Белєва, Івана Вилєва, Симеона Георгієва, Борислава Геронтієва, Біньо Іванова, Івана Мітева, Атанаса Стоєва, Димитра Христова, Івана Цанева, Матея Шопкіна…
Дмитро Шупта, займаючись перекладацтвом, звісно ж враховував безцінний досвід попередників: Івана Франка, Максима Рильського, Миколи Зерова, Димитра Білоуса. Але найбільше враження на нього справили уроки Григорія Кочура. У шістдесятих роках минулого століття Григорій Порфирович вів перекладацьку студію при Київській організації Спілки письменників України.
Автор книжки пишається тим, що свого часу він викладав українську літературу у Придністровському університеті імені Тараса Шевченка (м. Тирасполь). У 30ті роки минулого століття там працював і Г. Кочур.
Саме там, у Придністров’ї, Дмитро Шупта познайомився з Атанасом Стоєвим і почав перекладати його твори. Спілкування з цим непересічним болгарином, його культурологічна, педагогічна та літературна діяльність на берегах Дністра – це особлива сторінка творчих взаємин представників братніх народів.
Атанас Стоєв викладав і в Бендерах, і в селі Парканах, де живе основна діаспора болгар Придністров’я. Тоді ж він присвятив болгарам Паркан «Мотив з реквієму»:
Гнав тебе, болгарський мій
народе,
Страх і голод геть на чужину.
..............................................
Та боюсь я, корінь твій усохне
І нащадки МатеріЗемлі
Не згадають в клопотах епохи –
В чужомов’ї здрібняться малі.
Іван Мітев (Шегор Расате) переносить нас у ті далекі епохи, коли існувала Велика Болгарія.
Честю я клянусь
Вірним буть тобі,
Велика Болгарія.
Перегукується з ним Димитр Христов у «Молитві за Болгарією».
Отче наш, збережи нашу
вічну любов
І сумління, й святі ідеали.
Дай годину Болгарії
сонячну знов,
Дух і віру, яких ще не знали.
Назву антології дав однойменний вірш Біньо Іванова «Зелені ріки зріючого літа». Визначальною рисою перекладача є прагнення його до якнайповнішого відтворення українською мовою кожного вірша, кожного художнього засобу, кожної фрази.
Дмитро Шупта мріє про окреме видання своїх перекладів, де під однією обкладинкою можна буде репрезентувати хоча б частину перекладених ним відомих і менш відомих іноземних літераторів. Саме це й дасть повніше уявлення про грандіозну працю над рідним словом нашого одеського перекладача, який змусив заново сяяти шедеври зарубіжних митців. Вони гідні того, щоб їх знав український читач.
Разом з перекладачем можемо розділити радість з’яви антології «Зелені ріки зріючого літа», яка дає змогу нам заглянути в чудовий світ високої болгарської поезії, пережити неповторні емоції й думи її авторів.
