У районному історико–краєзнавчому музеї відбулася презентація збірки віршів «Мелодія душі» Світлани Білої. Дуже тішить, що нарешті авторка зважилася опублікувати свої поетичні міркування, поділитися своїм потаємним із шанувальниками поезії. Не побоялася постати перед читачем такою, яка є, – щирою та сміливою, закоханою та щасливою, ніжною й духовно багатою.
Учасники зустрічі дослухалися до спогадів про минувшину краю, в якому живуть, про повоєнне дитинство. Разом із авторкою йшли дорогами першого кохання, переживали почуття дружби та відданості, любові до рідної землі.
Крізь вірші Світлани Білої чутно лагідний голос жінки, що прагне любові, уваги, сповненої надії й віри в нетлінність піднесених почуттів. «Как целый мир, сложна палитра чувств» – зізнається авторка. Поетеса лине цим почуттям назустріч – не озираючись, без тіні сумніву. Адже жінка створена для замилування, і жодні роки не владні пригнітити її прагнення…
…вернуться
в свои двадцать пять
И оставаться такой навсегда…
Кто может женщины
душу понять,
Если душа у нее молода?
У її ліричних віршах глибокий зміст, чудове володіння багатством російської мови. Розмаїття форм і стилів переплітається в них із образністю, яка просто й піднесено, легко та палко звучить у голосі авторки й відгукується в душі читача. А все тому, що поетесі властиві як творчий пошук, так і знання літературних прийомів. У її чуттєвій душі народжуються світлі образи із широкою душею, розкритою назустріч майбуттю, назустріч прийдешній добі. І може, тому авторка заявляє сміливо:
С головой окунаюсь
в иллюзию чувств,
Забываю о пропасти,
что под ногами.
Я живу… Я дышу…
Я страдаю…
Ось така проста й водночас складна філософія життя Світлани Білої – поетеси, жінки, матері, дружини, подруги.
