– Алло! «Швидка допомога»? Мама обварилась окропом, приїжджайте швидше.
– Яка ваша адреса?
Син назвав адресу, пояснивши, що це вісім кілометрів від Києва.
– Ми обслуговуємо тільки Київ, – відповіли у слухавці. – Викликайте ту, що обслуговує ваш район.
А «та» перебувала за 21 кілометр і потрібно було знати її номер телефону. У підсумку «швидка» приїхала тільки через дві години, мовляв, пробки на дорогах. Добре, що вдома були протиопікові препарати.
Якось ми викликали «швидку допомогу» жінці, яка втратила свідомість у центрі Кодими. Проте на другому кінці проводу нам відповіли: «швидка» на виїзді, у Баштанкові (18 км), добирайтесь своїм ходом». До лікарні було недалеко, але непритомну жінку було важко транспортувати у таксі…
А мій знайомий з Одеси розповідав, що до нього приїхала «швидка» і фельдшер сказала, що необхідних ліків немає. А коли його дружина зібралась в аптеку та дістала з кишені ліки і запропонувала купити. Купили. А куди дінешся, коли йдеться про життя?
Подібні історії зустрічаються часто–густо. Вони свідчать про рівень якості надання швидкої допомоги, про те, що назріла необхідність реформування цієї служби і… про втрачену совість окремих людей з тих, хто давав клятву Гіппократа.
– Сьогодні у нашій районній лікарні працює бригада швидкої допомоги на чолі з фельдшером, – розповідає головний лікар Кодимської ЦРЛ Микола Антонович Поліщук. – З 1 січня служба швидкої допомоги буде підпорядкована Котовській окружній станції. При реорганізації у районі відкриється ще два пункти тимчасового базування швидкої допомоги: у Загніткові та Слобідці. Це дасть змогу «швидкій» справді стати швидкою, знизити смертність серед населення.
Дехто з лікарів вважає, що насамперед потрібно вдосконалювати всю систему надання медичної допомоги населенню ще на етапі первинної медико–санітарної допомоги. Найперше потрібно створювати амбулаторії загальної практики – сімейної медицини і відкривати їх якнайближче до пацієнтів, яких має обслуговувати сімейний лікар. Тільки тоді попередження розвитку захворювання та своєчасність надання медичної допомоги дасть позитивний результат.
За словами головного лікаря ЦРЛ Миколи Поліщука, проблем з забезпеченням ліками кодимської «швидкої» немає. Районний бюджет справно передбачає кошти на утримання райлікарні, звідти надходять гроші на поповнення медпрепаратами «швидкої». Коротко кажучи, забезпечені не гірше і не краще, ніж інші медпункти в Україні.
А проте, пацієнти кажуть, що працівники швидкої допомоги часто пропонують вживати ті медпрепарати, що є у хворих, мовляв, на «швидкій» ліків немає.
Хочу нагадати читачам «Одеських вістей», що «швидка допомога» має працювати відповідно до Наказу № 500 Міністерства охорони здоров’я. Документ регламентує, які саме ліки та яке обладнання мають бути в розпорядженні лікарів «швидкої». Якщо комусь з вас сказали, що якісь ліки відсутні, це свідчить про невиконання чиновниками своїх службових обов’язків і про порушення ст. 49 Конституції України, яка гарантує кожному право на охорону здоров'я і медичну допомогу.
Наскільки ефективна сьогодні «швидка допомога», точну відповідь дасть той, хто має проблеми зі здоров’ям. Як відомо, з 1 січня 2013 року набуває чинності закон про реформування системи швидкої медичної допомоги. Але серед фахівців, як і серед потенційних пацієнтів, існують різні думки щодо цього. Проте, зрозуміло одне: реформуватись потрібно. Самі ж медики по–різному оцінюють реформу і її очікувані результати.
А поки ламаються списи навколо проблем реформування служби швидкої допомоги, голова обласної державної адміністрації Едуард Матвійчук наприкінці літа урочисто вручив представникам районів Одещини ключі від 15 машин «швидкої допомоги». Автомобілі придбані для районних лікарень області у межах соціально–економічної програми «Народний бюджет». Обласна влада планує і в подальшому поповнювати парк машин «швидкої допомоги».
