Духовне горіння в усі часи здіймало «собори душ», вивищувало над буденністю, допомагало цілим народам віднайти свій зоряний шлях. Не перебільшу, коли скажу, що одержимість мистецьких та освітянських колективів Кодимщини сьогодні робить свою добру справу.
– Гадаю, що служiння духовним iдеалам, їх захист – нелегке і відповідальне завдання, – вважає голова Кодимської районної ради Валерій Маньковський. – Тож починати треба iз себе, iз власної життєвої позиції, власних iдеалiв. Тiльки з чистою душею і світлими помислами ми зможемо принести користь своєму краю, залишити по собi свiтлу дорогу, якою пiдуть наступні поколiння. Це важлива і надто важка справа.
І як тут не згадати старання народного фольклорно–етно–графічного колективу «Витоки» Загнітківського будинку культури. Адже його історія і репертуар нерозривно пов'язані з історією та самобутністю цього краю, з її етносом. У процесі творчих експедицій, збирання і вивчення матеріалів (обрядових пісень, власне обрядів, щедрівок, колядок тощо) вихованці колективу проймаються любов’ю до рідного села і до Батьківщини.
А яку велику справу роблять народний хор «Джерела», фольклорний колектив «Консонанс–ретро» Кодимського районного будинку культури (керів–ник Василь Барановський), «Журавка» Баштанківського будинку культури, ансамбль «Незабудка», які широко пропагують українську народну пісню, старовинну музику. Їхня творчість зворушує серця.
Приділяється значна увага відродженню духовності і в школах, дошкільних закладах, бібліотеках району, де провадяться різноманітні заходи, присвячені народним та релігійним святам, тематичні уроки, бесіди, вечори відпочинку.
Все більше людей стало приходити до церкви, зокрема на храмові православні свята.
Але не все так просто. В умовах фінансової кон’юнктури, коли гроші правлять бал, безробіття та високі ціни на продукти харчування змушують людину робити вибір не на користь духовному розвитку. Не кожен може придбати нову книжку, піти в театр, відвідати виставки та музеї, зайнятись справою, яка до душі. А відтак маємо в країні зростання злочинності, захворювань на СНІД, поширення алкоголізму, наркоманії. Панують сексуальна розпуста, інформаційна вседозволеність. Ускладнюються екологічні проблеми, втрачається значною частиною населення віра у власні можливості і своєї країни. Все це духовно і морально розбещує людей, особливо молоде покоління.
Проте ми маємо гарний приклад старших поколінь, на долю яких припали буремні літа. Та їхня культура, моральність, духовність мали значно вищі якості. Бо, насамперед, у сім’ї переважала любов до ближнього, до краю, в якому народився, до Вітчизни, шаноба до старших, цнотливість, доброчесність. На цьому благодатному ґрунті з’являлись високодуховні твори Шевченка, Пушкіна, Єсеніна, Лесі Українки, Сосюри, Чайковського, Реріха. Це не просто витвори пера і пензля, а творчість духу, яка буде приваблювати і наступні покоління. Та й відкриття нових земель та зірок, наукові досягнення здійснювали лише одержимі духом та вірою у високе призначення людини на землі.
– Криза, зокрема економічна, яку переживає сьогодні наш народ, має духовне коріння. Ця криза є кризою довір'я. Людина – це духовна істота, яка має матеріальний вимір. Якщо ми прагнемо знайти причини кризових явищ, які ми сьо–годні переживаємо, то повинні відкрити для себе духовне коріння людини, народу. Тільки тоді ми зможемо подолати кризу і духовну передусім, – ділиться роздумами настоятель Хрестовоздвиженського храму у Кодимі отець Георгій. – Сьогодні майже кожен з нас прагне охрестити свою дитину. Та не кожен навчає її жити по–християнськи. А цього, мені здається, найбільше не вистачає нашому суспільству.
Складається враження, що людина прийшла у цей світ тільки для того, щоб наслідити, а не залишити добрий слід на Землі. Ця пошесть панує скрізь: від провінційних закутків до столичних проспектів. Людина шукає матеріальних статків, забуваючи про статки духовні. Тож потрібно доземно вклонитися тим, хто сьо–годні прагне духовно збагатити цей світ, заповнити порожнечі духовного зв'язку поколінь любов’ю до свого народу, до своєї землі.
