Історія про найкращого, у міру вгодованого чоловіка в самому розквіті сил знову в репертуарі одеського театру юного глядача. Виставу «Найкращий Карлсон» за мотивами твору Астрід Ліндгрен після майже двадцятирічної перерви представлено юним одеським глядачам.
Директор театру Євген Бубер говорить, що сьогоднішня музична казка зовсім інша. Постановка є режисерським дебютом Сергія Кочергіна і другою режисерською роботою акторки театру Ірини Охотниченко. У виставі звучить авторська музика композитора Влада Ващенка.
– Ми намагалися зробити добру казку для сімейного перегляду, яка була б цікава і дітям, і дорослим, – говорить директор ТЮГу. – Не секрет, що в кожної людини, яка колись жила в чудовій країні за назвою «Дитинство», був свій Карлсон. З кимось він залишився, а від когось полетів. Ми дуже сподіваємося, що після цієї вистави дорослі згадають про того героя, який був у них у дитинстві. І наша постановка допоможе в діалозі з їхніми дітьми. Адже це спілкування не завжди буває зрозумілим і ладним.
У виставу введено трохи гротеску. Роль легендарної Фрекен Бок грають чоловіки: Володимир Пітеров і Олег Шевчук. До речі, виконавці ролі Малюка – дівчата: Яніна Крилова і Злата Скальська. Ось такий він, новий підхід.
Виставу зовсім не планували прив'язувати до новорічних свят. Але аншлаги, які вона збирає, починаючи із прем'єри 19 грудня, доводять, що вона стала чудовим подарунком для юних одеситів.
Ян Коновалов у свої п'ять років вважає себе справжнім театралом. Він бачив практично всі дитячі постановки в ТЮГу.
– Карлсон добрий, але хитрий, – говорить хлопчик. – Але він мені подобається, бо постійно вигадує різні ігри.
Мама Яна – Наталя говорить, що син гідно оцінив музичний супровід – раз–по–раз пританцьовував у такт.
У чотирирічної Орисі Семенюк дещо інша думка:
– Ви знаєте, Малюк тут найвеселіший. Ще він дуже добрий, бо хоче купити собаку. Карлсон теж добре поводиться, але рідко. Ще сподобалася мама Малюка. У неї дуже гарна спідниця.
Орися прийшла з бабусею Наталею Пасічниковою. Дуже багатою бабусею, треба відзначити, – у неї шестеро онуків.
– Ми всі вистави знає–мо, – ділиться Наталя Воло–димирівна. – Кожен з моїх онучат бачив по декілька дитячих вистав з репертуару ТЮГу. Дуже приємно, що, таким чином, і дорослих, і дітей, нехай ненадовго, але впускають у добру та веселу історію.
Справді, вийшовши за двері ТЮГу після завершення казки, захотілося зробити щось добре, веселе, суспільно корисне… Не побігати по дахах, звичайно (адже, не шведські – одеські), або висадити парові машини. Ні, просто легше якось віриться у добро і чарівництво після таких начебто дитячих, начебто наївних, начебто несправжніх історій.
Приводьте дітей до театру. Хай і вони повірять у казку.
