«Прожиток і гризня, і влада у Зграї – це ще далеко не все. Мета життя – пошук досконалості…» Ці слова, що вже стали крилатими, належать герою однієї з найвідоміших книг ХХ століття – Джонатану Лівінгстону, а вірніше, авторові повісті «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» американцеві Річарду Баху. 

Письменник відроджує жанр філософської притчі й намагається відповісти на вічні запитання буття: «У чому сенс життя»?; «Як досягти досконалості, подолавши свої страхи?»

Цариною зацікавлень Річарда Баха – пра-пра-правнука композитора Йоганна Себастьяна Баха – стало все пов’язане з літаками. Відтак у всіх його книгах живуть крилаті машини.

Винятком не стала й «Чайка…», тираж якої до 1972 року перевищив мільйон примірників. 

За словами Баха, одного разу на прогулянці він почув якийсь голос і, корячись йому, записав почуте. У багатьох своїх інтерв’ю письменник наполягав, що він є не автор, а лише медіум, і що ідея «Чайки…» належить не йому. 

Зовні сюжет досить простий. Чайку Джонатана Лівінгстона пригнічує життя за законами Зграї. Він відчуває безглуздість існування птахів-побратимів, стурбованих тільки пошуком прожитку. Охоплений пристрастю до вдосконалення, Джонатан поринає у вивчення польоту як мистецтва та образу інакшого буття, а не як способу просто існувати і просто переміщатися у просторі.

Зрештою його виганяють зі Зграї. Осягаючи нове почуття польоту і пізнаючи новий світ, Джонатан зустрічає чайку Чіанга – мудрого старійшину, який стає його наставником і навчає переміщатися зі швидкістю думки. Після смерті вчителя Джонатан повертається на Землю, щоб передати знання, поділитися пристрастю до польоту і прагненням до досконалості. Невдовзі він передає свою роль наставника одному з учнів, а сам полишає земний світ, продовжуючи шлях удосконалення.

Філософська притча завжди була багатопрошарковим твором. Сюжет, запропонований Бахом, має колосальний підтекст, який потребує дешифрування. У ньому складно переплітаються образи-символи і смисли багатьох «вічних тем», які, стикаючись із сучасністю, надають книзі особливого звучання. Напевно, не випадково даний текст назвали постмодерністським – дія книги справді будується на обігруванні знаків, міркувань і образів, над якими бився людський розум від часів Овідія до Ґете й до сьогоднішніх провидців майбутнього.

Отже, у творі Річарда Баха запропоновано декілька смисло-сюжетів. Перший, реалістичний, може бути прочитаний як «оповідь із життя тварин». В умовах наростаючого вгасання природи текст Баха нагадує читачеві про досконалість і гармонію природного світу.

Другий аспект – це технічний бік тексту. Завдяки професійному минулому Баха докладний опис тренувань Джонатана, техніки польоту і фігур вищого пілотажу виконаний у репортажному стилі. Подібні твори в американському літературознавстві залічують до напряму «нового журналізму».

Третьою й, либонь, найважливішою особливістю «Чайки…» є її очевидна євангельська структура: вигнання Джонатана зі Зграї за інакомислення, його перебування в іншій Зграї, подальші смерть і воскресіння, проповіді й чудеса, що діються ним, його послідовники-«апостоли» – усе це явна алюзія (натяк) на життєпис і діяння Ісуса Христа. Але на противагу догматичному християнському сюжету в цій книзі як ланка примирення присутній іще й комплекс ідей буддизму й зокрема дзен-буддизму, якими захоплювався Річард Бах: самотня чайка, що прагне важким шляхом до подолання часу, простору та смерті.  

Але успіх книги Баха пояснюється й наявністю простішого чинника. Зараз, у пору розгулу масової культури, яка перестала відповідати традиційним естетичним критеріям, виконувати просвітницьку функцію, надихати, а стала тільки спонукати до активного травлення, на тлі наростаючого насильства в суспільстві та споживацького ставлення до навколишнього світу, чайка Джонатан Лівінгстон змушує згадати про людську досконалість, яка виміряється висотою духу та красою польоту, а не цінностями побутового та матеріального плану.