Осінь надихає на прогулянки, посиденьки у кав’ярні, на творчість, читання. О цій порі хочеться чогось… ліричного, тонкого, якоїсь забавки або чогось сумного, забарвленого меланхолією.

Пропоную вашій увазі осінній «book-list». Можливо, в ці прохолодні дні ви відкриєте для себе нову цікаву книжку!

№1. «Тріумфальна арка». Еріх Марія Ремарк.

Коли згадуєш твори Ремарка, здається, що там майже завжди йде дощ, переважає вечірній осінній колорит, а замість сонця світять ліхтарі. Це оманні відчуття: є там і сонце, і весна, і кохання. Попри весь песимізм і трагічний фінал, герой Ремарка – незломлений, іронічний, завзятий – веде далі свою боротьбу, пошук шляхів до інших людей.

«Ходімо геть від мороку, холоду й дощу! Бодай на кілька днів!» – говорить у «Тріумфальній арці» Равік своїй коханій Жоан Маду. Йдеться про щось більше, ніж просто про поїздку на Лазуровий берег. Це ще одна спроба героїв прорватися до можливості якогось іншого життя, до сонця, щастя. «Тріумфальна арка» – це не просто роман про передвоєнний час. Це, насамперед, роман про кохання – всепоглинаюче, нестримне, відчайдушне, роман про любов як вищу цінність. «Людина без любові однаково що мрець у відпустці», – підбиває підсумок Ремарк. Чудова книга, яку я, як і «Життя в борг», перечитувала двічі.

№ 2 «Сніданок у Тіффані». Трумен Капоте.

«Я ніколи ні до чого не звикаю. А хто звикає, тому спокійно можна вмирати». У цих словах – уся Холлі Голайтлі, одна з найяскравіших і найнезвичайніших жінок американської літератури.

Ексцентричну, сповнену життя Холлі вабить світ багатих людей, що блищить вогнями діамантових кольє. Керуючись у своїх вчинках лише голосом серця, поєднуючи в собі дитячу наївність і чарівність справжньої жінки, вона мовби втілює в собі саму сутність Нью-Йорка – міста, в якому мрії лежать на відстані простягнутої руки, відгороджені блискучим склом вітрин.

Один із найкращих творів Капоте, що став дуже відомий після його екранізації 1961 року з Одрі Хепберн у головній ролі.

№ 3. «Мені б хотілося, щоб мене хто-небудь де-небудь чекав…». Анна Гавальда.

«Я йду й підчіпаю ногами неіснуючі консервні банки. Ненавиджу мобільні телефони, ненавиджу Саган, ненавиджу Бодлера та всіх інших шарлатанів. Ненавиджу власну пиху». Такою є героїня Анни Гавальда – однієї з найпопулярніших авторів сучасної французької літератури.

Її оповіді – жорсткі, іронічні, зворушливі та смішні – про звичайнісіньке життя, за зовнішньою прозаїчністю якого ховаються радощі, страхи, образи, бажання, мрії і, звичайно ж, любов.