Коли відчиняться перед відвідувачами гостинні двері Одеського музею морського флоту України? Доручення проінспектувати перебіг реставраційних робіт у потерпілому від пожежі будинку голова облдержадміністрації Микола Скорик дав своїм заступникам Олексієві Єремиці та Сергієві Калинчуку. Завдання – здати об'єкт до дня святкування 220-річчя Одеси 2 вересня 2014 року.
Експозиція музею була розташована 1962 року в залах будинку по вул. Ланжеронівській, 6, спорудженого в ХIХ столітті архітектором Торічеллі як Англійський клуб. У 1979 році його прийняли під охорону держави як пам'ятку містобудування національного значення. Вночі з 28-го на 29 квітня 2005 року тут була пожежа. Згоріли дах і горищне перекриття на загальній площі 1200 кв. м, були пошкоджені фасадні елементи. Вогонь знищив низку ціннющих експонатів, зокрема книжок, історичних паперів, манускриптів. Багато які з них постраждали в підвальних сховищах, залитих водою при гасінні. Але, на щастя, вціліла більша частина моделей суден, рідкісних документів-оригіналів, багатюща нумізматична колекція, що налічує близько трьох тисяч одиниць, відомості про морські підприємства, відомі особистості, біографічні описи життя героїв, видатних капітанів, морських дослідників. Зараз ці матеріали перебувають у червоних пакгаузах Одеського морського порту. Там же в запасниках зберігаються ордени та інші нагороди з коштовних металів, загальна вага яких становить 92 кг. Збережено картини художників-мариністів минулого. Очевидно, музеї, подібно до рукописів, не горять. Одне слово, є що показати!
Такою є історія питання. А його ціна поки що обчислюється освоєними 4 мільйонами 400 тисячами гривень із 10 мільйонів, передбачених обласним бюджетом торік на відбудовні роботи. Для повного завершення робіт потрібно близько 30 мільйонів, сказав О. Єремиця. Гарантом фінансування слугує творча воля губернатора.
Проте чому відродження музею триває цілих вісім років?
Перші два роки після пожежі будинок стояв занедбаним на сімох вітрах. Відсутність покрівлі посилила процеси його руйнування. Потім, коштом міського бюджету, зробили дах. Але почалося з'ясування питання, у чиїй власності перебуває будинок. Колись він був на балансі та забезпеченні Чорноморського пароплавства й за інерцією залишився у складі Мінтрансу. Водночас із цим відомством за право володіти музеєм сперечалися облрада й міськрада. Правовий гамбіт розігрувався до квітня 2012 року. Усі ці роки об'єкт залишався без догляду трьох «няньок». Нарешті суд визначив, що його необхідно передати до відання облради. Тепер він є предметом турбот обласної влади.
Початок робіт, розгорнутих 2013 року компанією «Головбуд», супроводжувався потребою цілковитого перегляду проектних документів щодо реставрації будинку із процедурою їх передання від Міністерства інфраструктури до Міністерства культури. Відбувається пошук місця для зберігання музейних фондів.
– Вони залишилися державними, – говорить начальниця управління охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації Наталія Штербуль. – Але оформляються для передання до комунального підприємства «Одеський музей морського флоту України», створеного 2013 року. У зв'язку з цим перевіряються списки всіх архівних експонатів.
Ускладнюючим чинником стало й те, що відновленням музею займався непрофільний фахівець. Очевидно, тому діяльність провадилася в залах, а в підвальних приміщеннях панувала будівельна цілина. Нагорі ж доведеться вирубувати у відштукатурених стінах борозни для кабелів електропроводки й сигналізації, а також пробивати тунелі для труб опалення.
– Був заорганізований сам підхід до робіт на цьому об'єкті. Наради перемінялися засіданнями, роботи постійно припинялися в очікуванні чергової версії реставрації. Відповідно завдання перед підрядниками постійно змінювалися. Чекати конкретних результатів було неможливо, – говорить О. Єремиця.
Тим часом закінчилася реставрація фасаду. Незмінним є намір повернути будинкові колишній вигляд Англійського клубу. І облаштувати відповідно до світових стандартів комфортності для музеїв. Для здійснення першого етапу реставрації запрошено швейцарських фахівців. Музейні працівники продумують концепцію відповідності майбутнього інтер'єру й оновленої експозиції. Остання буде відрізнятися від тієї, яку пам'ятають старожили. А поки що складність – це стислі строки здавання об'єкта, куце фінансування та незмінна вимога щодо дотримання якнайвищої якості реставрації.
