Уже понад 50 років працює при Будинку вчених секція «Одесика». На її засіданнях, зокрема, провадяться презентації книжок з історії міста і краю. Так, нещодавно були представлені видання, присвячені історії Одеської кіностудії й деяким особам, пов’язаним із нею.
Про ці книжки розповіла Галина Лазарева. У 1980-ті роки вона обіймала посаду головної редакторки та першої заступниці директора Одеської кіностудії. Відома читацькій Одесі низкою цікавих досліджень, заснованих на документах, листуванні й особистому спілкуванні з режисерами, акторами та всіма, хто так чи інакше брав участь у роботі над створенням фільмів на Одеській кіностудії, зокрема про Володимира Висоцького, Кіру Муратову.
Її нова робота «Радомир Василевський. Щастя – справа важка» присвячена відомому кінорежисерові та кінооператорові (1930-1998).
– Зараз дуже мало пишуть і знімають для дітей, – говорить Галина Лазарева. – Але був на Одеській кіностудії автор, режисер, який зробив для дітей, як на мене, найбільше. Це Радомир Василевський. Він зняв одинадцять фільмів, працював із таким відомим дитячим письменником, як Радій Погодін. Цей тандем режисера й літературного автора дивовижний і унікальний для того періоду. Радій Погодін тривалий час відмовлявся писати сценарії, але Радомир Василевський зумів його переконати. У підсумку дитячий письменник створив 11 сценаріїв для одеського режисера без гарантії оплати за них, що, погодьтеся, саме по собі дивує.
Книжка про Радомира Василевського повна унікальних документів, фотографій, авторка наводить цікаві записи з особистого архіву, листування з режисером. Загалом вона відкриває нову, досі малодосліджену сторінку зі славетної історії одеського кінематографу.
Жанр біографії складний навіть якщо автор був знайомий зі своїм героєм. Але неупередженість і документальна основа стали надійним підґрунтям не тільки для шанувальників хорошої прози, але й для професійних дослідників історії та культури Одеси.
Після докладного екскурсу в історію кіностудії на засіданні секції настала черга виступів представників краєзнавчої ініціативи «Одеса інкогніта».
Дмитро Жданов, геолог і педагог, презентував книжку «Колодязна ера в історії Одеси». Це невелике видання наділене ілюстрованим каталогом і переліком усіх відомих на сьогодні колодязів в історичному центрі міста.
– Це результат дворічної пошукової роботи ініціативної групи, до якої належали історики, археологи, геологи й навіть одеські школярі. За нашим даними, нині в центрі є щонайменше 90 колодязів і цистерн, більша частина з яких не використовується. Однак є колодязі, які й зараз вірою та правдою служать людям. Наприклад, на Малій Арнаутській.
Одеські колодязі – унікальні історико-культурні об’єкти. Однак вони не захищені державою. Деякі мають металеві накриття, виконані свого часу досвідченими майстрами. Багато які з колодязних тумб виготовлені з мармуру або металу й також становлять інтерес для краєзнавців, істориків міста. У зв’язку з цим у плині презентації прозвучала думка про доцільність складання охоронних паспортів на кожен із нині відомих колодязів, бо вони зникають із кожним роком. У планах краєзнавчої ініціативи – збирання інформації про водопровідні колонки, які прийшли на зміну колодязям на початку – в середині XX століття, видання узагальнюючої роботи про цегельне виробництво XIX – початку XX століття.
