Рік тому централізовану бібліотечну систему відділу культури Ренійського району очолила голова громадської організації «Наша спадщина» Галина Василівна Згурська. Професійна інженерка-конструктор і педагог із 30-річним стажем, вона не мала уявлення про роботу бібліотечної системи. А втім відсутність досвіду і стереотипів за наявності величезного бажання працювати спонукає шукати нових напрямів та стратегій розвитку, причім із опертям на сучасний світовий досвід.
– Те, що нове покоління стало менше читати, – загальновідомо. І не примусиш же! – говорить Г. Згурська. – Зізнаюся, я сама останнім часом не користувалася бібліотечними послугами, оскільки всю інформацію, спеціальну та художню літературу знаходжу в інтернеті. Можливості його безмежні – створення комфорту в побуті, полегшення виконання роботи, пошук інформації. Але чого людині при цьому бракує? Правильно, – живого спілкування з однодумцями. Ми дійшли висновку, що бібліотеки мають стати місцем зустрічей, взаємного інтелектуального збагачення людей.
– Яких форм набуває ця робота?
– Наприклад, ми долучилися до програми «Університет третього покоління». Депутат Одеської міськради Володимир Русланович Боделан, почесний голова громадської організації «Територія ділових людей», з якою співпрацює «Наша спадщина», виділив дитячій бібліотеці два ноутбуки для роботи у проекті. Ми організували навчання літніх людей, які не вміють користуватися комп’ютером, але дуже хочуть цього навчитися. «Третє покоління» вистроїлося в чергу! Зараз курси проходить уже третя група, користуватися комп’ютерами в бібліотеці навчилися вже 22 жителі міста. Що цікаво, Валентина Дмитрівна Колесникова, опанувавши комп’ютер, сказала: «А тепер я від вас нікуди не піду!» і створила при бібліотеці невеликий клуб «Англійський чай». На громадських засадах вона навчає англійської мови представників свого покоління, які охоче зустрічаються та спілкуються у нас у бібліотеці.
– Нещодавно я бачила в читальній залі бібліотеки невелику виставку плетених квітів…
– Це були роботи Олени Маргаза. Із цією світлою доброю жінкою ми познайомилися на виставці декоративно-прикладного мистецтва, яку організувало товариство «Наша спадщина» за активної участі працівників бібліотек. Такої експозиції в Рені не було ніколи: майстрині показали не тільки свої роботи, вони дістали із сімейних скриньок вишивки своїх мам, бабусь, тіточок – така краса! Ми дуже вдячні підприємниці Світлані Мунтяну, яка надала для експозиції велику торгову залу. Працівники бібліотеки добрали спеціальну літературу з декоративно-прикладного мистецтва. Однією з волонтерів-екскурсоводів виставки стала Олена Маргаза.
– А як зарекомендували себе майстер-класи на базі дитячої бібліотеки, що їх проводять умільці?
– Це – один із напрямів. Ми звернули увагу на те, що влітку діти не так завантажені, й вирішили залучити їх до роботи в бібліотеці. Так, Ірина Єлісейцева вчила їх робити оригінальні аплікації, Інна Опаріна – вироби з глини, Ірина Дергачова – сувеніри зі шкіри, я поділилася своїм умінням шити ляльки. І знаєте, таке дозвілля дало несподіваний результат. Восени на відділ культури прийшов лист із пропозицією взяти участь у Всеукраїнському конкурсі декоративно-прикладного мистецтва «Св. Миколай-2013». Наші вироби експонувалися в палаці «Україна» і були високо оцінені – третє місце в номінації «Розкриття новорічної тематики за допомогою текстилю». Але ж у конкурсі було п’ять тисяч учасників! Деякі переймаються питанням: а чи приносять майстер-класи з народно-декоративної творчості користь бібліотечній справі? Я вважаю, що будь-яка форма роботи з дітьми йде на користь і дітям, і дорослим, і нашій державі.
– На базі бібліотеки проходять не тільки майстер-класи, але й зустрічі із цікавими людьми. Усе нове – це дуже забуте старе.
– Вельми цікаві лекції для дітей прочитав у бібліотеці пенсіонер Володимир Йосипович Бурак, який багато років пропрацював начальником інспекції з охорони довкілля акваторії Чорного моря. А зустріч із професійним водолазом зі служби «101»!.. Юрій Станилов прийшов до бібліотеки з усім своїм обмундируванням – діти були в захваті! Після таких зустрічей, а у нас їх провадиться чимало, діти завжди діляться враженнями із батьками, зі своїми однолітками. Слово «бібліотека» стало звучати дедалі частіше і в туристичному напрямі нашої роботи, в ознайомленні з пам’ятними місцями Рені.
– Знаєте, ці форми роботи чимось нагадують діяльність культурних центрів Болгарії, які називають читалищами. Це не тільки бібліотеки, але справжні народні клуби з численними різноманітними гуртками, де передусім приділяється увага збереженню національних культурних традицій. Галино Василівно, а яким чином ви залучаєте до бібліотечного життя дітей?
– Так, зараз бібліотека є багатофункціональною – це місце відпочинку, зустрічей, плідної роботи, громадський центр і центр розвитку. Ми підтримуємо зв’язок зі школами, пропонуємо їм свої ідеї. Проводимо заходи не тільки у стінах бібліотек – наші фахівці приходять до шкіл на класні години, готують тематичні лекції. Навіть вихованці дитячих садків – наші читачі й часті гості. Сільські філії бібліотек теж щільно співпрацюють зі школами та бачать успіх своєї роботи. Не можу не сказати добрих слів про співробітників, які багато років працюють у бібліотечній системі. Це завідувачка методико-бібліографічного відділу Тетяна Скобельська, завідувачка відділу комплектування Тетяна Кокалко, велику допомогу в роботі з комп’ютерами подає Вікторія Киян.
– На жаль, в останні роки бібліотеки фінансуються за залишковим принципом. Більше того, ставиться питання, що в селах треба скоротити «хати-читальні». Проте треба забезпечувати бібліотеки комп’ютерами, підключати їх до інтернету. Що робиться в цьому напрямі?
– Районна й дитяча бібліотеки у нас мають у своєму розпорядженні комп’ютери, читачі активно ними користуються. У селах – гірше. Ми дуже вдячні громадській організації Р. Боделана «Територія ділових людей», яка виділила для роботи в проекті «Університет третього покоління» трьом сільським бібліотекам по комп’ютеру. Інтернет поки що не підключений, оскільки все впирається у фінансування, але ми завантажили в ці комп’ютери програми навчання пенсіонерів і дуже багато інформації для читачів – від матеріалів на військово-патріотичну тематику до казок. Робота кожної з наших бібліотек висвітлюється в соціальних мережах. Будь-хто цікавий може подивитися, чим займаються сучасні хранителі знань.
– Наскільки я знаю, працівники центральної бібліотечної системи намагаються ввійти в міжнародні проекти…
– Так, намагаємося. На жаль, ми запізно довідалися про проект фонду Білла та Мелінди Гейтсів «Бібліоміст», за яким комп’ютерне устаткування одержали понад 200 бібліотек України, – акція вже дійшла завершення. Проте ми відгукнулися на пропозицію та взяли участь у низці семінарів, конференцій та тренінгів проекту ЄС «Східне партнерство». Ми вже подали чотири теми, за якими могли б попрацювати. Якщо наші ідеї будуть затверджені, розробимо проекти – з подальшим фінансуванням міжнародними організаціями.
