Іван Франко один із перших розглянув творчість Т.Г. Шевченка у контексті світового літературного процесу. Він редактор двотомного видання «Кобзаря» (Львів, 1908 рік).
Із творчістю Тараса Шевченка майбутній Каменяр познайомився ще гімназистом. У віршах, присвячених Кобзареві, юний поет висміював його псевдошанувальників, виступав проти заборони його творів.
Іван Франко досліджував громадянсько-політичну і творчу діяльність поета – «Тарас Шевченко» (1891 р.), «Тарас Шевченко і його «Заповіт» (1903 р.), «Причинки до оцінення поезій Тараса Шевченка» (1881 р.), «Перебендя» Т. Шевченка» (1889 р.), «Тополя» Т. Шевченка» (1890 р.). У праці «Із секретів поетичної творчості» (1898-1899 рр.) аналізові поетичної спадщини Кобзаря присвячено не один розділ. Каменяр переклав деякі твори Тараса Шевченка німецькою мовою – «Марія», «Кавказ», «Заповіт», «Неофіти», «Світе ясний! Світе тихий».
Із хмари тихо виступають
Обрив високий, гай, байрак;
Хатки біленькі виглядають,
Мов діти в білих сорочках
У піжмурки в яру гуляють…
Мабуть, Іван Якович згадував цей пейзаж наче змальований Т.Г. Шевченком з околиць Одеси.
У жовтні 1909 року Іван Франко приїздив до нашого міста на лікування.
Зупинився «галицький соціаліст», як писали тодішні газети, у двоповерховому готелі «Версаль» на Грецькій вулиці. Бурхливий час зберіг меморіальну дошку. Не так давно на Олександрівському проспекті Каменяреві встановлено пам’ятник.
Цікаво, що готель «Версаль» був розташований поблизу будинку у Красному провулку, де мешкали родичі дружини письменника Ольги Хоружинської, зокрема дід. На час приїзду Івана Франка до Одеси Ілля Семенович Федоровський, полковник у відставці, уже помер. Він залишився у пам’яті одеситів доброчинцем. Наприклад, на кошти полковника була збудована церква. На жаль, вона не збереглася – комусь завадила в радянські часи.
З одеськими літераторами, журналістами, викладачами Новоросійського університету Іван Якович Франко дружив давно. Так, наприклад, він допомагав видавати одеситам російсько-український словник.
Задовго до приїзду видатного ученого та письменника, політика на сторінках одеських газет друкувалися у перекладі на російську мову оповідання Івана Франка «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон», «Красне писання», «Історія моєї соломорізки», «Добрий заробок».
…Цілющі грязі Куяльницького лиману були уже відомі в Європі. І немічний письменник підліковував на тому лимані паралізовані руки.
Подорожуючи над лиманом, письменник з Галичини ставав мимовільним спостерігачем життя колишніх козаків, що поселилися на пересипських пісках.
Відомо, що місцеві мешканці і чумаки з Поділля добували у водах Хаджибейського лиману сіль.
…Вечір над лиманом. Багаття. Гурт вусатих чоловіків у чумарках.
Чути пісню:
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива…
Михайло Федорович Комаров, одеський приятель, розповідав, що музику на слова Тараса Шевченка склав випускник Новоросійського університету Данило Крижанівський. Він присвятив цю пісню Марку Лукичу Кропивницькому, про діяльність якого був добре поінформований Іван Франко.
Галицький поет згадав рядки зі своєї праці «Із секретів поетичної творчості», що побачила світ у «Літературно-науковому віснику». Він розглядав вступ до поеми «Причинна» з погляду його музикальності.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались.
Та ясен раз у раз скрипів.
У першій і останній парі рядків зібрано кілька сильних слухових образів – рев потужної ріки, свист і виття – ефекти чисто музикальні і доступні для трактування. Але середня пара рядків? Там теж є слова, що апелюють до нашої слухової пам’яті: і півні співають, і люди гомонять.
…Грязеві ванни Куяльницького лиману трохи допомогли письменникові. Іван Франко почав ходити в гості до Михайла Комарова, бо той мешкав неподалік, працювати в Публічній бібліотеці. Допомагав письменнику і вченому занотовувати прочитане, тобто виконував секретарські обов’язки, студент університету Тодоров. Спостерігаючи за Іваном Франком, болгарський юнак згадував, з якою пошаною ставляться до Івана Франка за Дунаєм.
Видатний письменник, долаючи біль, працював над «Нарисом історії українсько-руської літератури до 1890 року», що вийшов у світ через рік після одеських відвідин. У тій праці була глибоко проаналізована творчість Тараса Шевченка.
У цьому нарисі про перше видання «Кобзаря» сказано так:
«Ця маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову».
