150 літ тому Україна дала світові письменника Михайла Коцюбинського
Літературно-естетичні погляди видатного повістяра і неперевершеного новеліста, як він заявляв, сформувалися під впливом творчості Тараса Шевченка. Над його письмовим столом завжди висів портрет Кобзаря. З Тарасом Григоровичем звіряв молодий письменник свої задуми. У рядках поета знаходив відповіді на власні сумніви:
Не нарікаю я на Бога,
Не нарікаю ні на кого.
Я сам себе, дурний, дурю,
Та ще й співаючи. Орю
Свій переліг – убогу ниву!
Та сію слово. Добрі жнива
Колись-то будуть.
Цикл замальовок з народного життя Михайло Коцюбинський започатковує оповіданням «Андрій Соловейко, або Ученіє світ а неученіє тьма». То був 1884 рік. Від твору до твору ми помічаємо, як утверджується молодий автор. Під впливом довколишньої дійсності прокльовується мотив бідняцького раю-волі. Це зерно закинув у душу письменника, безперечно, Тарас Шевченко.
Майже одночасно з літературною, розпочинає юнак і журналістську діяльність. Цю сторінку у вітчизняному літературознавстві чи не вперше почав розробляти професор Одеського університету імені І.І. Мечникова Андрій Володимирович Недзвідський. Він відшукав в українському часопису «Дзвінок»
(№ 5) за 1891 рік нарис «Шевченкова могила». Цього ж року друкує Михайло Коцюбинський і «Причинок до біографії Тараса Шевченка».
Той рік був для юнака рясний на події. Він склав іспит на народного вчителя при Вінницькому реальному училищі. Та посада викладача не давала можливості матеріально забезпечити родину. І вже через рік, у червні 1892 року, молодий вчитель влаштовується на роботу до філоксерної комісії у Бессарабії.
Михайло Коцюбинський, їдучи у межиріччя Дністра та Дунаю, простудіював чимало різноманітної літератури про цей край. Та, крім книжок, серед місцевого люду ще жива була пам’ять про козацьку волю, ще співали кобзарі й лірники:
Ой хто ж то у Великий Луг в’їжджає?
То наш батько-гетьман конем виграває.
Івану Підкові превеликая слава
За його побіди, за його звитяги!
І згадувалися рядки улюбленого Тараса Шевченка про козацького гетьмана:
Походжає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті,
Поглядає сюди-туди –
Де-де буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку – човни стали.
«Нехай ворог гине!
Не в Синопу, отамани,
Панове-молодці,
А у Царград, до султана
Поїдемо в гості!»
У листі до одного з видавців Михайлю Коцюбинський повідомляв, що готує ескіз «По Бессарабії», в якому значне місце посяде матеріал про українців, котрі живуть осередками по степах. Задум той не був здійснений. Але в архівах зберігся начерк, що засвідчує зацікавлення і природою, і етнографією Бессарабії.
Під час служби у Придністров’ї Михайло Коцюбинський познайомився і заприязнився з українським поетом, перекладачем В. Боровиком, палким шанувальником Тараса Шевченка. Як засвідчували працівники філоксерної комісії, Михайло Коцюбинський разом із одеським поетом виступав проти самодержавного зросійщення, за відродження української культури. Борець проти філоксери інколи роздавав книжки антицарського спрямування з творами Тараса Шевченка, розмовляв на політичні теми з тими робітниками, яких добре знав. Через це й виникло «Дело прокурора Одесской судебной палаты о титулярном советнике Михаиле Коцюбинском».
Драматизм становища власників виноградників Михайло Коцюбинський змалював у оповіданні «Для загального добра». Спостереження з Бессарабії знайшли втілення також в оповіданнях «Пе-коптьор», «Посол від чорного царя», «Відьма».
Часто відвідуючи Південн Пальміру, молодий але уже відомий письменник був обраний до одеської «Громади». Одеса була для Коцюбинського тим містом, де збирали кошти на упорядкування могили Тараса Шевченка, на встановлення йому пам’ятника. Тут письменник замав друзів, які шанували його і допомагали долати матеріальну скруту. В Одесі з 1895 року і пізніше друкувалися переклади творів Коцюбинського російською мовою і в оригіналі на сторінках періодичної преси (в «Одесском листке», журналі «По морю и суше»), а також виходили окремими виданнями.
У місті біля моря Михайло Коцюбинський заприязнився зі своїм старшим тезкою М.Ф. Комаровим. Той уже був відомий серед української інтелігенції як вдумливий шевченкознавець. Михайло Федорович бідкався прибульцю з Вінниччини, що підготував нарис «Про життя і пісні кобзаря Т. Шевченка» ще 1881 року, але цензура не дозволила видати його. Склав він і «Библиографический указатель материалов для изучения жизни и произведений Т.Г. Шевченко». Друкував цю працю у «Киевской старине» ще 1886 року, але видати її не може. Михайло Коцюбинський щиро поспівчував подвижникові. Вони часто розмовляли про поему «Гайдамаки», бо там описані близькі серцю місця – Бар та Умань.
Одеса назавжди залишилася для уродженя Вінниччини приємним спогадом. Комаров і Коцюбинський далі підтримували стосунки листовно.
Ось, наприклад, один з листів Михайла Коцюбинського від 13 жовтня 1896 року: «З новин – може, для Вас і не новини вже – маю межи іншими ось які: Лукич писав мені, що безповоротно одмовляється од редагування «Зорі» з початком року 97-го. Варто б вплинути в справі виборів нового редактора в такий спосіб, щоб ним (редактором) була людина, близько стояча до нас, українців…»
Михайло Коцюбинський далі орав свою письменницьку ниву уже в Чернігові, мешкаючи на вулиці Сіверянській. У кабінеті над столом з портрета пильно дивився на автора Тарас Шевченко. Сідаючи до писання після марудної служби в земському статистичному бюро, Михайло Михайлович часто подумки повторював рядки:
Орися ж ти, моя ниво,
Долом та горою!
Та засійся, чорна ниво,
Волею ясною!
У двадцятому столітті вчені Одеси не раз зверталися до творчості Михайла Коцюбинського. У коротких нотатках уже згадувалося прізвище професора А.В. Недзвідського.
А 1982 року викладачка цього ж університету О.Г. Шупта-В’язовська захистила кандидатську дисертацію на тему «Типологія персонажів і новаторство засобів характеротворення у творчості М.М. Коцюбинського», підкреслюючи, що видатний письменник продовжував традиції Тараса Шевченка у змалюванні образів жінок-бунтарок, зокрема Соломії у повісті «Дорогою ціною». Сподіваємося, що й у наш час молоді філологи створять нові – глибокі та яскраві – наукові розвідки творчості видатного письменника.
