Подвійний ювілей відзначає цими днями Одеський музей західного та східного мистецтва. 90 років тому з’явився перший каталог Галереї стародавнього живопису (її можна вважати праматір’ю нинішнього музею). Ще один важливий момент – 30річчя Одеської філії науководослідного реставраційного центру України, завдяки якій було повернуто до життя безліч дуже рідкісних експонатів. Останній ювілейний подарунок – низка відреставрованих робіт голландських та фламандських художників XVIIго сторіччя (серед яких «П’яний Геркулес» Пітера Пауля Рубенса, а також «Дичина і фрукти» Пітера Буля). Ці полотна об’єднані в стінах музею у межах спеціальної виставки «Покликані зберігати». Виставка діятиме з 7 по 30 листопада. Ну а тепер повернемося до початку ювілейної програми – тобто урочистого засідання.
– Це найдорожчий для мене момент у найрідніших стінах, – розчулилася директорка музею Людмила Сауленко. – Коли мене запитують про рік відкриття нашого музею, я зітхаю: є в істориків таке поняття «плаваюча дата». Але якщо вік людини визначають за паспортом, то паспорт музею – його каталог. І цей найважливіший для нас документ, скромна чорнобіла книжечка, з’явився 90 років тому…
У цьому стародавньому виданні були представлені роботи західноєвропейських майстрів. Пізніше колекція музею поповнювалася, з’явилися відділи, присвячені мистецтву Сходу та античного світу. Сьогодні Одеський музей західного та східного мистецтва справедливо вважається одним із найкращих художніх музеїв сучасної України. Але, як сказав голова його піклувальної ради, депутат облради Юрій Маслов:
– Головними скарбами цього храму мистецтва потрібно вважати не лише світові шедеври, але й самих співробітників.
Ще одним представником обласної ради на заході був заступник голови Петро Хлицов.
– Саме в таких місцях починаєш глибше розуміти зміст фрази: «Життя коротке, а мистецтво вічне», – відзначив Петро Володимирович. – Але будемо реалістами: щоб мистецтво як і раніше панувало у віках, необхідні зусилля живих людей: від хранителів музею до тих же чиновників, відповідальних за виділення коштів. Я бачу, що музейному будинку, цій прекрасній пам’ятці архітектури, потрібна ще чимала допомога.
Приводом для нашої зустрічі став подвійний ювілей. Завдяки спільним зусиллям музейників та реставраторів до життя відроджено безліч експонатів. Йдеться не лише про картини і гравюри, але й порцеляну, китайські вишивки та інші предмети мистецтва. Це дуже копітка праця. Напевно, людині, далекій від музейного життя, важко оцінити всі її тонкощі. Натомість ми можемо захоплюватися результатом. Спасибі вам за це!
Як говорив Ґете, потрібно прагнути щодня послухати гарну пісню, подивитися на прекрасну картину та прочитати мудре висловлювання. Видатний поет і філософ розумів, що людська душа так само вимагає поживи, як і тіло. Тому ще раз вітаю наших ювілярів і дякую їм за той чудовий духовний хліб, який вони дарують усім нам! Хай ваша справа живе вічно!
