Напередодні 25-річчя незалежності України будуть підбиті підсумки Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання».
У передсвяткові серпневі дні до Одеси приїдуть фіналісти цього популярного мовного марафону не тільки з різних куточків України, але й із-за кордону. Як свідчать практика та результати попередніх шістнадцяти конкурсів, серед творчих доробків неодмінно присутня невичерпна шевченківська тема.
На початку 2000-х років маршрути учасників конкурсу пролягали до західних, північних, східних і центральних областей України. Найвищу емоційну наснагу відчували лауреати й організатори під час відвідування пам’ятних шевченківських місць, меморіальних комплексів, пов’язаних із життям і творчістю Кобзаря.
І на Чернечій горі – місці його вічного спочинку, і у славетному селі Кирилівці – Шевченковому, в Умані та Кам’янці-Подільському, на Тернопіллі й на Волині – скрізь конкурсанти читали твори Пророка, присвячені йому власні поезії.
У 2014 році Україна та весь світ відзначали 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Учасники конкурсу – а це найперше журналісти з глибинки, краєзнавці, працівники закладів культури, самодіяльні поети – подали на розгляд журі низку власних досліджень, публіцистичних і художніх творів. Ретельний аналіз дозволив тоді виділити окрему номінацію – «Велич слова Кобзаря». Однієї з найвищих відзнак було удостоєне репринтне видання «…І на оновленій землі». Це поетична антологія «На вічну пам'ять Тарасові Шевченкові» (зібрав і видав Володимир Супранівський, Золочів, 1910 р.). Передрук здійснено з ініціативи редакцій газет «Голос відродження» і «Воля народу» Бродівського та Буського районів Львівської області – редактори Б. Зробок та М. Іванців.
Катерина Калініченко та Іван Нечитайло з Полтави, Валерій Романько і Віктор Скрипник зі Словянська на Донеччині були відзначені першими преміями за тематичні віршовані збірки. Так само як і Олександр Деко (Ізраїль) за публіцистично-літературознавчий «Шевченківський календар».
Архівні матеріали конкурсу «Українська мова – мова єднання» засвідчують, що його номінанти незмінно тяжіють до шевченкознавчих студій і краєзнавчих пошуків. Наприклад, 2007 року мені випала честь упорядкувати і видати окремою книгою конкурсні твори дітей та юнацтва «Первоцвіт» на долоні України». Мотиви Шевченкових творів пронизують творчі доробки тодішніх школярів і студентів Ірини Москалюк (Івано-Франківщина), Вікторії Чернявської та Олени Яблонської з Кобзаревої Черкащини, Андрія Апалькова, Юлії Дяченко, Ірини Кіндратенко, Олени Завертайло з Одещини, Оксани Вінницької (Львівщина).
Через призму Кобзаревих ідей і образів розглядала вузлові висновки по-справжньому дорослого дослідження «Ідея соборності України в поезії Олександра Олеся і Євгена Маланюка» тодішня випускниця школи – полтавчанка Наталія Дмитренко. Ця праця опублікована у вищеназваній книзі без скорочень – обсягом 55 сторінок. До речі, координатор конкурсу, відомий одеський журналіст і поет Володимир Невмитий (1954 – 2013) справедливо оцінив цю публікацію щонайменше як основу майбутньої вузівської дипломної роботи Наталії. І сам наш незабутній побратим, уродженець золотої черкаської землі Володя Невмитий, закінчивши столичний університет імені Шевченка, багато своїх відпусток провів у тих місцинах, де підростав малий Тарас, де понині живуть люди, що належать до його роду. Ще в одній збірці номінованих творів він опублікував (звичайно – поза конкурсом) свою розвідку «У те найкраще село». Це листування з правнучкою Кобзаря Валентиною Терентіївною Шевченко, яка народилася в Одесі, але після смерті матері ще у дитячому віці повернулася разом з батьком до Кирилівки. З 1939 року, коли тут був створений музей Поета, батько й дочка очолювали унікальне вогнище культури. В тому ж матеріалі Невмитий згадує працівницю Звенигородського музею Людмилу Батрак, яка встановила «650 гілок і пагонів» роду Шевченків.
Хочеться назвати і аргументовану публікацію у збірнику співголови конкурсу, заслуженого журналіста України Андрія Нечитайла «Діла добрих оновляться, діла злих загинуть».
Відлуння нашого конкурсу знаходить вдячну реакцію прихильників рідного слова, надихає на вагомі творчі новації. Багаторічний учасник мовного марафону, член Національної спілки художників України Василь Коркішко з Полтави минулого року навесні разом із сином Богданом два тижні провів на риштованні фасаду офісу Одеської регіональної організації НСЖУ – штабу Загальнонаціонального конкурсу. А вже у серпні Василь Ілліч разом з дружиною, народною поетесою Надією Коркішко (Воронцовою) і онукою Інною одержували відзнаки в номінаціях «На видноті усього світу» та «Первоцвіт» (для дебютантів).
Учасники гаряче вітали в день відкриття фіналу конкурсу полтавського доброчинця, автора семи мозаїчних панно: «Володимир Великий», «Тарас Шевченко», «Микола Гоголь», «Леся Українка», «Козак грає на бандурі», «Чумак везе сіль з Хаджибею», «Сузір’я муз». Ці сюжети втілюють знакову систему українського історичного і духовного космосу.
З початку нинішнього року на адресу конкурсу «Українська мова – мова єднання» надходять бандеролі з книгами, рукописами – на честь 25-річчя незалежності української держави.
У перші дні березня ми одержали пакунок зі зворотною адресою «село Шевченкове Звенигородського району Черкаської області». Це дослідник роду Кобзаря Микола Лисенко надіслав фундаментальну роботу «Коріння Шевченкового роду», в якій докладно оповідає про розгалужене генеалогічне дерево роду Т.Г. Шевченка. У виданні є відомості про понад 1300 осіб і 200 сторінок фотографій. Зачекаємо висновків журі, але наперед можна сказати, що номінант заслуговує високої відзнаки і оргкомітет запросить Миколу Лисенка до Одеси у серпні до підбиття підсумків.
