… Працівники Національної суспільної телерадіокомпанії особливо пильно і ревно стежать за формуванням державного бюджету на наступний рік. Адже НСТУ, утворена кілька років тому на базі державних телерадіокомпаній, від початку мала проблеми, пов’язані з недофінансуванням. Держава виділяла на роботу суспільного мовника лише половину від необхідних і прописаних у законі коштів. Відтак виникли серйозні перешкоди для становлення справді незалежного медіа, що працює виключно за високими професійними стандартами журналістики - а саме ці критерії декларувалися при створенні НСТУ. Раніше у парламенті пропонували суттєво знизити фінансування компанії у 2019 році. Її очільник Зураб Аласанія мусив попередити, що коли фінансова підтримка Суспільного становитиме менше 1 млрд грн, то доведеться закрити регіональні філії. Під ніж у такому разі мала б потрапити і Одеська регіональна дирекція НСТУ. У новому форматі, після масштабного скорочення та при хронічному наразі недофінансуванні, тут працюють трішки менше року. Чого досягли, чого побоюються і на що сподіваються...
… Либонь, років десять вже не переступав поріг цього будинку – відколи полишив роботу в Одеській державній телерадіомовній компанії. Тоді це звалося так. Зараз тут працює Суспільне мовлення, про що сповіщає гарний великий банер. Інші зміни інтер’єру не надто впадають у вічі, ба, деякі приміщення навіть видаються ще більш благенькими, ніж 10 років тому. Люди нерідко мусять працювати у верхньому одязі – опалення немає, холодно. Ситуація аж ніяк не унікальна для Одеси – але ще один штрих до портрету не переобтяженого фінансами підприємства. Справжньою оазою серед пошарпаних часом кімнаток, студій та коридорів – сучасна ефірна студія, обладнана коштом європейських партнерів. Тут і дизайн на висоті, і керування – комп’ютерне, і камери – автоматичні. Втім, … Олег Небольсін запевняє, що головні зміни – не в устаткуванні, а в тому, що аудиторія відтепер може бачити та чути в ефірі Суспільного:
- Ми повністю змінили контент, змінилась сама картинка, змінився так званий одяг каналу: повністю нове оформлення, змінились студії, змінились декорації, змінився ведучій, який тепер дуже серйозно ставиться до своїх обов’язків. Тобто зміни у нас – докорінні.
- Є якісь рейтинги, котрі могли б це засвідчити?
- В Україні відстежуються рейтинги поки що тільки загальнонаціональних каналів. Для регіональних – це надто дорого. Єдиний спосіб зрозуміти рейтинг - це зворотній зв’язок з глядачем. В Одесі працює 30 регіональних каналів, і нам в такому конкурентному середовищі дуже важко, тому що ми робимо некомерційний контент. Коли на іншому каналі йде якесь розважальне шоу або бойовик, у нас в цей момент, наприклад, програма розслідувань журналістських або програма про суспільство, або про децентралізацію. То що тут міряти рейтинги?
- Зараз керівництво НСТУ каже, що недофінансування компанії становить 50 відсотків. Як ця проблема позначається на роботі Одеської філії?
- Вона в принципі не прямо позначається. В нас просто ростуть борги перед концерном РРТ за трансляцію наших програм. В принципі, на нашій роботі здебільшого це не відображається. Єдине, що ми зараз не виплачуємо премії. Тобто ми платимо зарплатню, але премію не можемо виплачувати. І не можемо вкладати гроші в розвиток, купувати нове обладнання, робити ремонти капітальні тощо.
- Власні джерела прибутків вдається якось задіяти?
- Так. Гроші ми трішки заробляємо, але це не може повністю вирішити проблему. Гроші йдуть на оплату комунальних послуг.
- Тобто кризовий менеджмент в Суспільному стає просто стилем життя?
- Коли мене наймали за контрактом, казали, що потрібен саме антикризовий менеджмент, тому що на філії був чи не найгірший стан по всій Україні.
- Сьогодні щось змінилося, ви вже – не найгірші?
- Розумієте, яка річ? Дуже важко це зрозуміти, тому що немає зворотнього зв’язку. Але є деякі приклади, згідно з якими можна казати, що ми змінилися на краще. Наприклад, один із наших роликів - про руйнування будинку Руссова, який є історичною пам’яткою, - у Фейсбуці набрав понад півмільйона переглядів. Це дуже багато для регіонального мовника. Поки що ми не можемо зробити дослідження, оскільки у нас немає на це грошей, і зрозуміти, кого більше дивляться в Одесі. І по ютубу дуже багато переглядів наших програм і сюжетів.
- Як проблема називалось те, що частина апаратури, яка є у розпорядженні Одеської філії НСТУ, належить обласній раді. Це насправді є проблемою?
- Ні. Вона хоч і в оренді, але ж оренда - безоплатна. Представник облради просто перевірили наявність цієї апаратури. Проблеми наразі не існує, вона виникне, якщо вони прийдуть і скажуть - віддай. Ми повернули дві автівки їм. Вони теж були в оренді, але ми ними не користувались.
- Загалом, стосунки з місцевою владою – обласною, міською – як у вас складаються?
- В нас немає стосунків з владою взагалі. Робота наша полягає у тому що наші журналісти самі вирішують, які події в Одесі сьогодні є важливішими, аби екстраполювати їх в ефір. Маємо редактора, який визначає пріоритетність тем. Більше ніхто не має права туди втручатися. Є в нас, щоправда, одна із загальних проблем по всій країні: так, ми робимо новини чесні, незаангажовані, незалежні не від кого, але при цьому боїмося подавати владу у гарних її проявах – щоб це не виглядало, як заказуха. Тепер є пріоритети, котрі диктуються міжнародними стандартами журналістики.
- Але ж працювати за цими стандартами можуть тільки належної кваліфікації фахівці, чию працю слід належним чином оплачувати. А як це може бути в умовах хронічного недофінансування?
- Кадрові проблеми є. Вони пов’язані з кометентністю, з тим, щоб редактори і журналісти справді розуміли, що головна мета журналістики не в тому, щоб показувати у вигідному світлі влади, чи того, хто за це заплатить, а подавати справді збалансовану інформацію, де є думка двох сторін конфлікту, а журналіст не бере участі в оцінці цього конфлікту.
Зарплати у нас невисокі (у журналіста – десь 8 тис. грн.), але, з врахуванням соцпакету, вони не надто поступаються тим, що платять на комерційних каналах. Коли б з фінансуванням не було проблем, все відбувалося б швидше і оптимальніше.
- Керівники країни не розуміють важливості інформаційного напрямку, особливо зараз?
- Проблема якраз у тому, що розуміють. Коли ми почали робити ці новини, що не контролюються владою – це відразу стало помітним на центральному каналі. І коли почалися всі ці програми журналістських розслідувань, тоді й виникли усі ці питання з недофінансуванням. Непрямим підтвердженням тут є те, що 200 млн гривень з бюджету по фінансуванню Суспільного пропали невідомо кудив ніч до ухвали бюджету у минулому році. Політична верхівка ще не дозріла до того, щоб мати незалежного мовника.
- Масштабні скорочення минулої весни, коли штат став меншим ледь не на половину, вони вже завершилися, чи процес триває?
- Ми уніфікували по всій країні склад філій, зробили його оптимальним з точки зору його фінансування. До речі, щодо того, як ми йдемо до глядача і з приводу відкритості. Ось грамоти (показує на стіну, завішану відзнаками) отримані до мене. А ось – єдина, яку вчора принесли мені – подяка за те, що ми організували безплатні екскурсії для дітей. В нас зараз проходять практику стажери, не лише профільні студенти, але й просто люди , які ніколи не працювали на телебаченні, але хочуть спробувати. Ми провели конкурс і відібрали десять чоловік. І зараз вони будуть приходити стажуватися.
- Ось-ось мине рік, відколи Ви стали менеджером Одеської філії НСТУ. Не шкодуєте, що взялися за цю справу?
- Я коли прийшов сюди, в мене було враження, що люди, які тут керували, взагалі нічим не займалися. За що не візьмись – все сиплеться. Куди подівалися гроші? Чому люди нічого не робили?
Втім, за останній рік нам багато вдалося зробити разом з продюсером и колективом. Ми повністю все оновили – колектив, картинку, контент. В нас багато проблем, непорозумінь, в нас проблема з грошима. Сам маю досить невисоку зарплату, але я за цей рік витягнув цю компанію і, звісно, я про це не шкодую. В мене з’явився чудовий рядок у резюме. Ну, і я отримав дуже сильне задоволення від того, що суспільне телебачення в Одесі стало на голову вищим.
- Коли принципово зростає популярність мас-медіа, це завжди помітно. Я ж якось не бачу цих хвиль в Одесі, пов’язаних з піднесенням Суспільного…
- Ну, я теж їх поки що не бачу, і сподіваюся, що рано чи пізно ми про них дізнаємося. Це питання часу.
- Мені траплялося зустрічатися з колегами, котрі десятиріччями тут працювали і мусили піти під час скорочення. Вони, приміром, вважають, що коли журналіст працює в одну особу, виконуючи й роль оператора – то є профанація. Вважають, що з такими технологіями зробити якісну програму неможливо…
- Сперечатися з цими людьми, це все одно, що сперечатися з тим, хто каже, що літати у космос немає сенсу, бо він надто великий. Чи на електромобілі не варто їздити, бо його треба постійно заряджати. Завжди були люди, які не сприймають технічний прогрес і не розуміють його користі.
- Але частина цих людей були тими, чиї імена ще донедавна, власне, робили Одеське телебачення. Те, що вони опинилися за бортом філії є для неї втратою?
- Я не вправі про це казати. Я не люблю узагальнень. Ми не знаємо скільки глядачів на них йшло, у нас немає статистики. Ми як зараз не знаємо, наскільки ми популярні, так і раніше не знали. Я не маю права судити – час розсудить. Давайте поговоримо про це за рікдругий і подивимося, яким на той час стане одеське телебачення
- Нині вже означилися якісь імена, які можна було б виставляти як вітрину Суспільного – Одеса?
- Думаю, поки що ні. Тут наразі більше командна гра. У нас кожен є помічником свого колеги, всі мають підтримку один одного. Ми не працюємо поки що на зірок.
- І все ж – ці автоматизовані камери, робота в одну особу – це прогрес –чи воно – від бідності?
- Звісно, це прогрес, і він нам потрібен не для того, щоб спростити процес, а якраз навпаки, зробити його більш видовищним, більш цікавим. Коли ми знаємо, що технічно у нас все чудово працює, тоді ми можемо зайнятися більш серйозною проробкою сценаріїв, поїздками.
- Тобто зараз філіал перебуває в стадії виходу на проектну потужність?
- Так, ми зрушили з мертвої точки цього року, ми зробили серйозні поступальні кроки. Але казати про те, що ми досягли якихось результатів і оволоділи умами глядачів, ще зарано.
- Коли ж наступить той момент, коли ви зможете сказати: загалом, ми вийшли на той результат, якого прагнули, далі, звісно, будемо розвиватися, але певну висоту - вже взяли?
- Років за 2-4. До того часу Суспільне саме зрозуміє, що хоче від нього суспільство, що хочуть люди в Україні загалом і в конкретних регіонах. Має повністю сформуватися структура. В нас дуже велика машина, що залишилася нам від державного телебачення. Навіть з врахуванням того, що скоротили третину працівників, все одно їх дуже багато. І налаштувати цю машину доволі складно. Але вже через рік вона має розуміти, що вона робить, і усвідомлювати для кого вона це робить…
… Новенькі гвинтики цієї машини і та її частина, що залишилася від старого механізму, так виглядає, вже зараз налаштовані працювати завзято, креативно й в унісон. Мерзнуть - без нарікань, показують свої виробничі потужності і розказують про них – охоче, гарних бюджетних звісток від парламенту чекають щиро. А ще – виявляють цілком неформальну активність у соцмережах, анонсуючи свої програми та ділячись їхніми підсумками. Не хотілося б, щоб на їхній потенційний успіх у держави знову не вистачило грошей.
Довідка «ОВ»
Олег Небольсін народився 1969 року у Луганську. За освітою - педагог, у минулому керівник Луганського обласного державного телебачення (2005–2006), креативний продюсер токшоу «Говорить Україна» на телеканалі «Україна», ексчлен партій «Батьківщина» і «Фронт змін». Каже, що ще у 2012, відколи переїхав до Києва, з політикою порвав. З 11 грудня минулого року є менеджером Одеської філії Національної суспільної телерадіокомпанії України (телеканал «Одеса», радіо «УР1 Одеса»).
Цифра в тему
81 співробітник. Саме таким є нинішній штат Одеської філії НСТУ. До скорочення, що відбулося 2 квітня поточного року, тут було 192 працівника.
