Одна любов – на все життя

Кожен з нас мріє знайти свою другу половинку. Але так, щоб пронести любов через все життя, ділити разом радість і невдачі, почуватися затишно і комфортно поряд один з одним. Таке щастя дається не всім. Цей Божий дар отримують лише вибрані якоюсь вищою силою – ті, хто справді здатен кохати і дарувати це високе почуття своєму чоловікові чи дружині.

Доволі молоде подружжя Маняків із селища Затишшя намагається не замислюватися над такими високими матеріями. Вони просто живуть на радість один одному, тішаться кожним новим днем і від цього шалено щасливі!

Мужній і надзвичайно добрий Олександр прийшов у життя чарівної Наталі якось зовсім неочікувано. Дівчина відзначала своє 14-річчя, і в цей день її батьки влаштували велике свято – вдома щедро накрили стіл для однокласників та друзів Наталі. Серед гостей був і Сашко, який зі своїм товаришем без запрошення іменинниці вирішив приєднатися до веселої компанії. У той вечір між скромним парубком Олександром та юною красунею Наталею й спалахнула перша іскра взаємної симпатії.

Наступного дня Сашко вдруге з’явився на порозі Наталчиного будинку. Хлопець запрошував її на побачення знов і знов. Їм було легко та хороше вдвох, тож згодом навіть без палких слів стало зрозуміло: це кохання, що заполонило серця молодих людей по самі вінця! 

Через три роки Олександр з Наталею вирішили одружитися. Ще до весілля батьки нареченого придбали для молодят будинок, тож нова родина розпочала своє спільне життя у власній оселі. Сашко вже закінчував Одеський сільськогосподарський інститут і працював завідувачем свинокомплексу в селі Загір’я. Його молодша на шість років дружина також намагалася вступити до сільгоспінституту і навіть успішно склала вступні іспити. Але щось пішло не так – у списках абітурієнтів Наталка чомусь не знайшла свого прізвища. Тоді ніхто не став розбиратися чому так сталося, тим паче, що під серцем молодої жінки вже билося нове життя і вся увага була зосереджена на очікуванні немовляти.

Першою у подружжя Маняків народилася дівчинка Катерина. Зараз їй вже 22 роки, вона працює медсестрою в Захарівській центральній районній лікарні. Другою дитиною в родині є 15-літня Настя – навчається у дев’ятому класі, а третьою дівчинкою на світ з’явилася Дарія, їй вже 8 років, вона учениця другого класу. Ось такий «розарій» із самих дівчаток пестять люблячі батьки. Олександр Васильович та Наталія Анатоліївна ладні віддати все – лише б їх донечки були щасливими. При цьому ніхто не відміняв коло обов’язків, яке є в кожного члена родини. Адже треба утримувати в порядку чималенький приватний будинок та прилеглу територію, доглядати за домашніми тваринами, що утримуються у підсобному господарстві, та виконувати ще багато справ, на які дуже щедре сільське життя.

Ось так у постійних щоденних турботах промайнуло 23 роки спільного життя Маняків. Це доволі тривалий час, аби відчути увагу і турботу одне про одного, зрозуміти: чи з тією людиною крокуєш по життю, чи готовий ділити з нею подальші дні…

– Знаєте, я не люблю забігати наперед і ламати голову над тим, що буде завтра, – сказала Наталя Маняк. – Життя надто складне і ніхто не знає, що чекає навіть через годину. Просто всі ці роки у шлюбі із Сашком я почувалася справді щасливою. Таке ж щастя охоплює моє серце й сьогодні, бо поруч зі мною не просто дуже добрий, спокійний та урівноважений чоловік, а й щирий та вірний друг, який завжди і у всьому підтримає мене та допоможе. Наприклад, Сашко запросто може приготувати сніданок, коли ми з доньками збираємося хто на роботу, а хто до школи. Такі, здавалося б, дрібниці є дуже цінними у подружньому житті, бо свідчать про одне – тебе люблять, бережуть і поважають, тож хочеться дарувати турботу та щастя навзаєм.

День Святого Валентина завжди шанується у родині Маняків. Традиційно будуть знаки уваги один одному і обов’язково – слова кохання, бо це світле почуття поселилося у серцях цих добрих людей майже з першого погляду і вони хочуть пронести його через усе життя.

На знімку: родина Маняків

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті