Трагедія 2 травня: Повільні кроки довжиною у п’ять років

Саме такий висновок можна зробити за підсумками прес-конференції Голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Фіони Фрезер та керівника одеського представництва Діармуда Кунніффа. На зустрічі із журналістами, що відбулася в прес-центрі Paritet, було презентовано аналітичну довідку «Відповідальність за вбивства та насильницькі смерті 2 травня 2014 року в Одесі». 

- Безкарність як порушення прав людини є системною проблемою в Україні, - підкреслила Фіона Фрейзер, - убивства на Майдані та насильство в Одесі у травні 2014 року, яке призвело до загибелі сорока восьми людей - це два показові випадки, які свідчать про неефективність розслідування та віддзеркалюють недоліки правосудної системи країни. 

   У лютому нинішнього року місія представила інформаційну довідку про відповідальність за вбивства і насильницькі смерті під час протестів на Майдані, а нині - таку ж довідку відносно подій 2 травня в Одесі.

Як зазначалося, команда моніторингової місії ООН з прав людини працює в Одесі ще з березня 2014 року. Тож представники місії були свідками подій, що відбувалися в центрі міста та пожежі у Будинку профспілок. І один із представників сам телефонував у Держслужбу із надзвичайних ситуацій, коли будівлю охопив вогонь.

Фіона Фрейзер стисло нагадала, що трапилося того трагічного дня:

- Події 2 травня 2014 року можна розділити на два інциденти: сутички в центрі міста і заворушення на площі Куликове поле, в результаті яких сталася пожежа у Будинку профспілок. Сутички виникли між двома групами. Відповідно до наших спостережень, одна склалася із прихильників єдності, інша - з прихильників федералізації. Таку термінологію (прихильники федералізації та прихильники єдності) місія застосовує з 2014 року. Ми вважаємо, що обидві групи несли відповідальність за ескалацію насильства. В результаті масових заворушень у центрі міста шестеро людей було застрелено. Вони належали до обох груп, які брали участь у сутичках. Заворушення продовжилися на Куликовому полі, де приблизно триста прихильників федералізації забарикадувалися у Будинку профспілок. Пожежа спалахнула від «коктейлів Молотова», які обидві групи кидали одна в одну. На Куликовому полі загинуло сорок дві людини. Пожежники прибули на місце події тільки через сорок хвилин після того, як їм стали надходити численні дзвінки на лінію екстреного виклику. Одеська міліція не задіяла достатні сили для того, аби запобігти сутичкам у центрі міста. Навіть маючи три години, аби змобілізуватися та відреагувати на ситуацію, яка загострилася, міліція не забезпечила порядок на Куликовому полі. У результаті, 2 травня сорок вісім людей загинуло, приблизно двісті сорок сім поранено.

Минуло вже п’ять років. На жаль, досі ніхто не поніс відповідальності за скоєні злочини. У багатьох випадках навіть не встановлено конкретних виконавців та підозрюваних.  У місії вважають, що розслідування було вибірковим та упередженим. Щодо вбивств у центрі міста, поліція досі не встановила п’ять із шести підозрюваних у смертельних випадках. Одну справу було відкрито проти члена однієї з груп прихильників єдності. Його звинувачують у вбивстві  у центрі міста. Досудове розслідування завершено чотири роки тому. Проте суд так і не розпочав розгляд справи по суті. Такі значні затримки, на думку членів місії, можна пояснити низькою якістю досудового розслідування та зриванням слухань з боку радикалів. Одна із найзнаковіших справ стосується дев’ятнадцяти прихильників федералізації, звинувачуваних в організації заворушень у центрі міста. Судовий розгляд справи тривав майже три роки в Одесі і Чорноморську. У вересні 2017-го суд їх виправдав, оскільки досудове розслідування було упередженим та політично вмотивованим. Одразу після звільнення, двох із виправданих взято під варту за новими обвинуваченнями.

Розслідування пожежі в Бу­динку профспілок досі триває без істотних результатів. Одеська поліція ще не встановила осіб, дії яких призвели до загибелі сорока двох людей.

Одразу ж після подій Проку­ратура Одеської області відкрила кримінальні провадження проти посадових осіб одеської міліції за фактом службової недбалості під час масових заворушень, що призвело до загибелі людей. Пізніше матеріали передано до Генеральної прокуратури України. Кримінальне провадження проти посадових осіб Державної служби із надзвичайних ситуацій за ймовірне невиконання ними службових обов’язків з порятунку людей із палаючої будівлі було відкрито через п’ять місяців після подій. Деякі розслідування щодо посадових осіб завершено та обвинувальні акти направлено до суду. Однак, далі почалися процедурні перепони. Між тим, двом високопосадовцям удалося втекти. Ймовірно, вони отримали громадянство Росії. 

 Фіона Фрейзер наголосила на тому, що протягом п’яти років влада не зробила достатньо, аби притягти всіх винуватців до кримінальної відповідальності. Відповідальність за злочини та доступ до правосуддя для всіх є обов’язковою умовою для забезпечення довіри до судової влади та верховенства права.

Поки що цього немає, і до часу, коли буде поставлено крапку, ще далеко. Чому ж за ці п’ять років зроблено так мало? На думку  Фіони Фрейзер, головними причинами є складність справи, її надмірна заполітизованість та брак професіоналів як наслідок незавершеної судової реформи.

Довідка «ОВ»   

Моніторингову місію ООН з прав людини в Україні було започатковано у березні 2014-го на запрошення уряду. Відтоді триває спільна робота над подоланням системних проблем як у царині прав людини, так і нових викликів, спричинених збройним конфліктом на сході України і тимчасовою окупацією Російською Федерацією Криму. Місія документує факти порушення прав людини, готує публічні доповіді, адвокатує за кращий захист прав людини, працюючи по всій території України, по обидва боки від лінії зіткнення. Поза межами збройного конфлікту місія має офіси в Києві, Харкові, Одесі. Окупована Автономна Республіка Крим також входить до сфери моніторингу, але він відбувається, так би мовити, віддаленим чином, оскільки прямого доступу на територію півострову немає.

Незалежно від того, де працює місія, методологія залишається незмінною. Систематично проводяться інтерв’ю із жертвами та свідками порушення прав людини. Відбувається збір конфіденційної інформації шляхом відвідин місць тримання під вартою, участь у судових засіданнях, бесіди з адвокатами, аналіз офіційних документів, зустрічі з представниками державних та регіональних органів влади.

 Ця ж сама методологія була застосована і під час підготування довідки «Відповідальність за вбивства та насильницькі смерті 2 травня 2014 року в Одесі».

 

Рубрика: 
Район: 
Выпуск: 

Схожі статті