«Голодна» земля не родить, або Ґрунти — під сувору охорону

Щороку через ерозію Україна втрачає майже 300-600 млн. тонн ґрунту. Нині площа деградованих і непродуктивних орних земель в Україні перевищує 20 відсотків ріллі. В подальшому врожайність може зменшитися до 50 відсотків, а втрати від недостачі продукції сягнути 20 млрд. грн/рік. Такий невтішний прогноз озвучив, посилаючись на дані Продовольчої та Сільськогосподарської організації ОНН (ФАО), директор економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін. 

Пам’ятнику чорнозему бути

Минулого літа декан агробіологічного факультету, професор кафедри ґрунтознавства та охорони ґрунтів ім. проф. М.К. Шикули національного університету біоресурсів і природокористування України Віктор Забалуєв мандрував країною в пошуках недоторканих  пластів реліктового чорнозему, щоб до 120-річного ювілею альма-матер встановити монумент годувальнику українського селянства. Поїздки Київщиною, 

 Черкащиною та Кіровоградщиною не увінчалися успіхом. А відшукався недоторканий клапоть первісного степу неподалік Любашівки, на Одещині.

—  У нас є задум зробити пам’ятник чорнозему, перший у світі, — годувальнику людства, нашому головному багатству, компоненту біосфери. Коли ми з колегами задумали цей проект, об’їздили багато місць, щоб  взяти необхідний зразок. Були навіть на батьківщині українського богатиря Івана Піддубного, але найліпший недоторканний пласт з метровим шаром чорнозему з найкращими характеристиками відшукали в Любашівському районі. Тож у перспективі 9-тонний моноліт постане біля другого корпусу нашого університету, — розповів професор Віктор Забалуєв. 

У плині розмови неподалік пшеничного лану торкнулися такої важливої теми, як збереження та підвищення родючості ґрунтів. За словами науковця, Україна — одна з небагатьох країн, яка володіє чорноземними ґрунтами, саме тому важливим є пошук шляхів раціонального їх використання, адже ґрунти є основою продовольчої безпеки. Цій темі у 2017 році в Києві була присвячена Міжнародна науково-практична конференція «Родючість ґрунтів – основа безпеки країни». Захід, який зібрав у стінах вишу науковців та практиків, закордонних гостей, був дуже важливий з точки зору привернення уваги громадськості і всього суспільства до нашого найбільшого багатства – ґрунтів. 

— Вікторе Олександровичу, розкажіть, будь ласка, що загрожує чорнозему?

— Безумовно, це деградація ґрунтів. Нині в Україні близько 20 видів деградації ґрунтів, найпоширенішими з них є втрата гумусу і переущільнення. До речі, перший – це ще й інтегральний показник його родючості. За останні 100 років втрачено 3,4 відсотка гумусу, який природа формувала 15 тисяч років. І коли ми бачимо, що на полі від агрегату йде пилюка, це свідчить, що гумус розшарувався і вивітрюється. 

Фактично третину гумусу уже «з’їли», хоча цей унікальний ресурс, що дозволяє жити усьому живому, нині – під загрозою. Тому наше спільне завдання – не допустити зниження родючості ґрунту, не втратити ті дорогоцінні надбання в аграрному секторі економіки, які формувалися впродовж багатьох років.

— Що варто зробити, щоб зберегти цей національний скарб? 

— У нас прийнято чимало законів стосовно збереження ґрунтів, але вони не діють. Сьогодні жоден сільгоспвиробник не притягнутий до відповідальності за злочинне використання землі. Я звертався до інституту охорони ґрунтів і сказав, що потрібно запровадити механізми для поліпшення якості ґрунтів, але сьогодні жоден виробник не витрачатиме на це свої гроші. Найнеобхіднішим у справі збереження родючості ґрунтів є розробка такої нормативно-правової бази, яка б не директивно вимагала застосовувати відповідні заходи, а стимулювала б орендаря чи землевласника не просто зберегти родючість ґрунтів, а ще й покращити її.

Розповідаю своїм студентам, що чорнозем — це депозит. 

І для прикладу кажу: уявіть 200-літрову бочку з медом, яку ми на третину виїли і далі продовжуємо шкребти ложкою мед….

— В чому сила чорнозему?

— Скажімо, в Нідерландах чи Бельгії врожай набагато більший, ніж у нас. Там родючість підвищується за рахунок добрив і вологи. У нас родять земля і небо. Пішов вчасно дощ —  гарний ужинок. У них без добрив вирощуються 7 центнерів зерна, а у нас — 27. 

У нас ще на віка вистачить поживних речовин у ґрунті, якщо будемо його раціонально використовувати. А при такому використанні, як зараз, через 50-70 років буде не чорнозем, а суглинок. І саме органічне, точне землеробство покликані зберегти наше найбільше багатство. На думку науковців, збереження родючості ґрунтів має стати пріоритетним напрямком аграрної політики та продовольчої безпеки. На Одещині протягом останніх десятиліть спостерігаються загрозливі темпи розвитку дегуміфікації, агрофізичної деградації, виснаження, водної і вітрової ерозії та інших видів деградації ґрунтів. Саме тому необхідно консолідувати роботу вчених і сільгоспвиробників щодо недопущення подальшого розвитку деградаційних процесів і розробки заходів із збереження і відновлення ґрунтової родючості.

Та, крім нераціонального використання ґрунтів, порушення сівозмін, вирубки лісу, маємо й інші загрози у вигляді нав’язуваних механізмів продажу землі. Днями у Любашівці представники Всеукраїнської аграрної ради спільно з землеробами обговорювали  актуальні питання земельної реформи, демонополізації ринку добрив та  мінімального податкового навантаження на сільгосптоваровиробників.  

Насамкінець варто привести вислів філософа Григорія Сковороди, який ще багато століть тому закликав нас берегти ґрунти «… Вас Бог одарував ґрунтами, аж раптом все може пропасти…»

На знімку: Професор Віктор Забалуєв зі своїми студентами з Любашівщини Михайлом Паровиком і Євгеном Соловйовим вирізають моноліт чорнозему

Выпуск: 

Схожі статті