Катастрофічно показник зростання кількості учнів нагадує ракету, що стартує: від 8 ліцеїстів на початку першого навчального року до 158 наприкінці третього. Враховуючи те, що тут навчання провадиться англійською мовою, а при вступі визначальну роль відіграють не зв’язки чи грубі гаманці батьків, а наслідки дуже нелегких тестів: з української й англійської, математики, то залишається тільки порадіти за Одесу, яка не збідніла на математичні таланти.
Проте, незвичайність “Чорноморського” – це люди, які його придумали, створили і на сьогодні становлять чималу частину колективу. Саме віддаючи належне їхній ролі у відкритті цього навчального закладу, “Чорноморський” в Одесі називають турецьким ліцеєм. Хоча, зазначимо, викладачі-турки вважають себе справжніми одеситами. І справді: Стамбул бо зовсім поруч…
- Джерела створення “Чорноморського” слід шукати в нашому менталітеті, - розповідає Ариф Асаліоглу, почесний президент ліцею. – У Туреччині престижно вкладати гроші в освіту, створювати університети, приватні школи. Наші бізнесмени пишаються, коли до них звертаються з проханням спонсувати навчання за кордоном незаможного земляка.
В Україні турецьких бізнесменів стає дедалі більше, і зберігати традиції батьківщини – фінансувати освіту – вони прагнуть і тут. Тим більше, що навчання в нашому ліцеї провадиться за сучасними методиками, англійською мовою, і діти одержують висококласну освіту.
Ариф-бей молодий, і до свого кабінету йде невеличким коридором без сановитого непоспіху. Подивитися, - які меблі завезли до одного класу, шафи для речей - до другого, любовно оглянути комп’ютерний клас, стенд із призами, здобутими ліцеїстами, - так починається його трудовий день.
Шість шкільних автобусів, що привозять ліцеїстів з різних кінців міста, працюють як годинник – без запізнень: діти о 8.30 - на заняттях, о 16.20 їх везуть додому. Постійно відкрита – мрія хлопчаків – тренажерна зала. А в їдальні – новація, яка зводить нанівець звичні жбурляння пластиковими тарілками: Ариф-бей привіз із Туреччини спеціальні таці-тарілки. Отож, почесний президент (за фахом – викладач англійської мови) показав себе непоганим психологом.
Втім, напочатку і йому, і його колегам – випускникам українських вузів – було з нашими “ліцейськими геніями” дуже й дуже нелегко. Ставлення до вчителя в Туреччині та в Україні суттєво відрізняються.
- Для нас учитель – шанована людина, - говорить Ариф-бей. – У його присутності розмовляти, гратися, їсти в класі – немислимо. Тут усе навпаки. Отже, перші уроки були для турецьких педагогів шоком. Потім і діти почали поводити себе інакше, і ми багато чого зрозуміли.
- Турецькі викладачі одержують у нас дуже багато методичних знань, - говорить керівник ліцею Зінаїда Хибікова, відмінник освіти. – Не таємниця, що вітчизняні програми з низки дисциплін насиченіші, ніж за кордоном. А досвід дорожчий від будь-яких грошей. Тому, наприклад, наш учитель математики Ісмаїл-бей серед турецьких педагогів – дуже шанована людина. Він вів у Туреччині семінар з викладання наших методик їхнім викладачам, а тепер хоче видати на батьківщині підручник. Отже, досвід роботи в Україні не минає марно.
Якщо ж говорити про успіхи ліцеїстів, то, крім перемог у численних конкурсах, їх характеризує оцінка вчителів з Великої Британії, що проводили семінар на нашій базі. Англійці були в захваті! Адже за наявності двох напрямків – фізико-математичного та універсального – ліцей займається за підручниками лондонського видання, роботою за експериментальною програмою опікується Надія Дзюба, завідувачка кафедри англійської мови обласного інституту вдосконалення вчителів. І для дітей англійська мова – це мова, якою вони спілкуються між собою.
Проте, не варто сприймати ліцеїстів, як нудотних “ботаніків”, для яких улюблена розвага – поговорити оксфордською англійською про премудрості фізики, хімії та математики. Тут у шані змагання клубів веселих і кмітливих, спільні зустрічі свят, пікніки на природі, поїздки кращих учнів до Туреччини. До речі, там вони не розважаються: максимум відпочинку з 20 днів – 2 дні в Антальї, а решта три тижні – близько 60 зустрічей по всій Туреччині, знайомство з однолітками, роботою приватних шкіл та університетів.
- Мені подобається, як працюють у “Чорноморському”, - говорить начальник управління освіти Одеського міськвиконкому Лідія Стеценко. – Шанобливе ставлення до дітей, професійність, дуже високі вимоги до навчального процесу, атестовані програми, чудова атмосфера в колективі – про такий навчальний заклад для своєї дитини батьки могли тільки мріяти.
Зазначимо, що в “Чорноморському” навчаються діти різних статків. Але, виходячи з турецького менталітету, “талант слід фінансувати” – Ариф-бей вважає за можливе встановлювати для обдарованих дітей гранично низькі пільгові ціни сплати за навчання. Ці гроші окупляться розквітом України, що, врешті, потрібно Туреччині, вважає турецький педагог.
Отже, одеським школярам пощастило. Хоча, напевне, не тільки школярам. Ариф-бей планує відкривати й дитячий садок. З цим проханням до “одеських турків” уже зверталися й друзі-бізнесмени, і батьки багатьох ліцеїстів, у яких зростають у родинах малюки. Отже, українсько-турецький проект навчання припав до смаку заповзятливим одеситам.
