(Закінчення. Початок на стор.4-й) Ми неодноразово чули нарікання на комерціалізацію культури, яка призводить до того, що так зване високе мистецтво втрачає свої позиції. Дійсно, стихія ринку завдала значної шкоди культурній сфері, особливо на початковому етапі реформ. Попит диктував відповідну пропозицію, завдяки чому книжкові полиці були забиті низькопробною літературою, а репертуар кінотеатрів складали такі ж низькопробні фільми.

Сьогодні ситуація змінюється. Інша справа, яка мистецька продукція може скласти конкуренцію мас-культурі. Потрібне створення високоякісних художніх творів, які могли б сприйматися широкими колами читачів та глядачів: творів для дітей та дорослих, творів, які б змушували замислюватися, творів розважальних. Але єдине, що повинно їх об’єднувати – високий професійний та естетичний рівень.

Зрозуміло, що матеріальний добробут в суспільстві впливає на відтворення культурних цінностей. У суспільстві, яке має вкрай низький рівень життя, спілкування з культурно-художніми цінностями вкрай ускладнене. Але з цього не витікає, що існує пряма залежність між рівнем життя і культури. У суспільстві із високим рівнем життя у ряді випадків складається споживче ставлення до культурних цінностей.

Не менш важливе для нас і питання - яким чином це має відбутися? Іншими словами, сьогодні стоїть питання про формування нової моделі, яка б гнучко поєднувала у собі державне фінансування, ринкові механізми та меценатство.

Ми забуваємо про те, що культура сама по собі є потужним економічним організмом, яка здатна підтримувати і, образно кажучи, “витягувати” економіку країни у складні періоди. Є чимало прикладів, коли в період структурної економічної кризи деякі міста здійснили інвестиції в розвиток культурної інфраструктури, забезпечивши не просто туристичне, висококультурне середовище, створивши для цієї мети театри, галереї, заснувавши відповідні фестивалі. Все це приваблює людей, і коли вони витрачають гроші на культуру, з’являються нові фірми, нові робочі місця, а вкладені кошти дають прибуток.

На жаль, в цьому плані ми значно відстаємо не тільки від країн Європейського Союзу, але й від деяких колишніх радянських республік, зокрема Росії. Достатньо згадати, що завдяки цілеспрямованій політиці по підтримці книговидавництва, воно стало однією з найприбутковіших сфер економіки. Яскравим підтвердженням служить той факт, що тільки за цей рік в Одесі відкрилася низка книжкових магазинів, де в основному продаються книги російських видавців. Українська ж книга майже не представлена. Є надія, що новий закон про підтримку книговидавництва, хоча й ухвалений з запізненням, дасть стимул цій галузі.

За останній час в Одеській області було зроблено чимало для розвитку культурної інфраструктури і активізації культурного життя в регіоні. Мова йде не тільки про реконструкцію та оновлення будівель театрів, бібліотек, інших установ. Проведення в цьому році обласною філармонією Міжнародного музичного фестивалю “Біла акація”, щорічне проведення міжнародних фестивалів сучасного мистецтва “Два дні й дві ночі нової музики”, 2-го Міжнародного конкурсу піаністів імені Еміля Гілельса, Другого міжнародного джаз-карнавалу, ініційованого “Клубом високої музики” під керівництвом Юрія Кузнецова - всі ці заходи покликані відродити значення Одеси як культурної столиці півдня України.

Ми можемо навести і приклади цікавих творчих доробок. На сценічних майданчиках одеських театрів у цьому році відбулось 18 прем’єр. До постанов були запрошені відомі режисери. Так, в українському театрі здійснили постановки київські режисери Дмитро Богомазов та Юрій Одиноков, в російському театрі - Борис Мільграм та Леонід Хейфець з Москви, в театрі музичної комедії - композитор Олександр Журбін, режисер Юрій Савінов. Результат цієї творчої співпраці - яскраві, цікаві вистави, які стали прикрасою та значними подіями в театральному житті не тільки Одеси, а й за межами нашого регіону.

Безумовно, дуже важливо, що театри шукають нові можливості і форми. Але, разом з тим, на цьому шляху є і прорахунки. Вважаю, що підхід до формування репертуарної політики має бути більш вимогливим на всіх рівнях: від управління культури до художніх рад. На жаль, сьогодні в нашому регіоні відсутній потужний інститут театральної критики - такої критики, яка б давала змогу митцям поглянути на свою творчу роботу збоку, відчути її професійний аналіз. Особливої уваги потребує репертуар театрів, які отримують державну підтримку.

Підбір репертуару наших театрів повинен, перш за все, бути аргументованим та переконливим, щоб, виходячи з театральної зали, глядач не ставив собі питання: чому саме ця п’єса була обрана для постановки на цій сцені?! А поки залишаються такі питання, залишається проблемою і повернення глядача до відреставрованих будівель театрів та концертних залів і виховання нового покоління театральних глядачів.

В цілому ж доводиться констатувати, що більшість культурних установ не є активними гравцями на економічному полі. У театрів є певне коло традиційних глядачів, у музеїв – постійне коло відвідувачів. Але треба зробити так, щоб театром зацікавилась людина, яка досі не мала про нього уявлення, щоб на концерт класичної музики ходили не тільки ті, хто має хоча б первісну музичну освіту.

За радянських часів держава піклувалася про те, щоб зали театрів, музеїв, бібліотек не були пустими. У ринковій економіці вона повинна створювати умови, підтримуючи ініціативу. Але для цього потрібно, щоб ця ініціатива була. Не треба думати, що такі земні поняття як “бізнес-план”, “реклама”, “Пі-Ар-акція” не сумісні із головним завданням мистецтва – дарувати людям чудове, залучати їх до високої творчості. І нічого поганого нема в тому, щоб вивчати попит громадян на творчу продукцію, їх ставлення до діяльності культурних установ. Гадаю, що тут не зайвими будуть соціологічні та культурологічні дослідження.

Яскравим прикладом тут є кінематографія. Кіно було і залишається одним з масових та популярних видів мистецтва. Сьогодні в Одесі діє ряд кінотеатрів із сучасним обладнанням, і їх зали не пустують. Кіно успішно конкурує з телебаченням. Проблема в тому, що демонструються там в основному закордонні стрічки. Вітчизняний кінематограф майже не представлений, а Одеська кіностудія фактично не працює.

Головна причина, від якої потерпає вітчизняний кінематограф – нестача коштів. Але водночас, відсутнє бачення розвитку кіностудії як з боку її керівництва, так і з боку самих кінематографістів. Держава, і зокрема, органи влади готові надати посильну допомогу, знайти спонсорів, але потрібно знати, під який реальний творчий проект будуть виділятися кошти.

Фінансові та ділові кола будуть вкладати гроші у мистецтво лише тоді, коли будуть розраховувати на певний прибуток. Наступний, 2004 рік, проголошений в Одеській області роком залучення інвестицій. Нормальне функціонування культурної сфери є для нас одним з елементів створення сприятливого інвестиційного клімату. З іншого боку, ми разом повинні робити все для того, щоб інвестиції, як внутрішні, так і зовнішні, надходили не тільки в промисловість, транспорт чи торгівлю, але й в культуру. Тим більш, що у нас вже є позитивний досвід, коли за рахунок коштів, наданих грецьким фондом були відреставровані зали археологічного музею.

Аналіз ситуації підказує – назріла потреба розпочати підготовку менеджерів у сфері культури. Хочу повідомити, нами прийняте рішення – з нового навчального року в Одеському регіональному інституті Української Академії державного управління при Президентові України буде відкрито навчання за спеціальністю “Управління культурою”. На наш погляд, фахівці з цієї спеціальності повинні поєднувати широке бачення соціокультурних процесів із практичними навичками. Користуючись нагодою, я запрошую молодь, митців, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування на навчання.

Не менш важливою для нас є робота творчих спілок. На відміну від попередніх часів, сьогодні для того, щоб грати в театрі чи кіно, писати вірші та романи зовсім не обов’язково бути їх членом. Отже має змінитися і їх функція. Тож давайте замислимося – яку реальну роботу проводять спілки, чим вони є сьогодні? В першу чергу, об’єднанням професіоналів. Багато з них мають довгу кар’єру, носять звання “заслужених” та народних” артистів. І хто як не ці люди мають бути зацікавлені у подальшому розвиткові мистецтва.

З свого боку ми готові надавати їм посильну допомогу. Тим більш, що вона вже надається. У 2003 році одеському відділенню Національної спілки письменників України було виділено цільовим призначенням з обласного бюджету 200 тисяч гривень на видання творів членів Спілки, випуск журналу “Літературна Одеса”, проведення конкурсу молодих літераторів та інші цілі. Щороку надається фінансова підтримка діяльності одеського відділення Українського фонду культури. Проектом бюджету наступного року передбачені кошти на підготовку та видання альбому творів одеських художників.

Але нам хотілося б відчути і певну віддачу з боку творчих спілок, результати їх діяльності, бачити їх педагогами, наставниками, які передають свій досвід.

Слід більш уважно підійти і до практики присудження почесних звань. У нас за правилом вони надаються до життєвих ювілеїв. По- своєму, це правильно. Людина, яка присвятила своє життя служінню мистецтву, має бути вшанована. Проте, на мою думку, потрібно відзначати і тих, хто активно працює, має значні творчі досягнення.

Важливу роль у вихованні молодого покоління митців мала б відіграти взаємодія між творчими спілками та навчальними закладами. Ми володіємо потужнішим потенціалом - найкращим професорсько-викладацьким складом, завдяки якому є можливість примноження славетних традицій одеської виконавської школи, виховання яскравої особистості. Минулого року Одеська державна консерваторія імені Нежданової набула статусу академії, що дозволило їй увійти до європейської спільноти вищих навчальних закладів відповідного профілю. Започатковане навчання на рівні вищої освіти за спеціальностями “Театральне мистецтво” та “Дизайн” в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова. Отже сьогодні створені умови для повноцінного відтворення мистецьких кадрів.

Ми не дарма говоримо про традиції. Відома фраза про те, що “поэт в России больше чем поэт”, я думаю, найкраще віддзеркалює роль мистецтва у суспільстві. Адже митець виступає не тільки творцем певних естетичних цінностей, а й своєрідним вихователем. Можна почути думки про те, що подібний погляд застарів. Погодитися з такою позицією неможливо.

Твори мистецтва створюють відповідне морально-психологічне середовище. Сьогодні це усвідомлюють практично у всьому світі. Адже пропаганда насильства часом провокує саме насильство. Сучасне телебачення, радіо, література формують і відповідний еталон поведінки, особливо у молодого покоління, яке ще не має життєвого досвіду та усталених етичних цінностей.

На які цінності воно буде орієнтуватися, коли серед героїв телесеріалів, кіно та книг - ошляхетнені бандити, керівники злочинних угруповань, крадії в законі. Якщо постійно переконувати людину у тому, що красти – це не злочин, то рано чи пізно він почне красти.

Рівень моральності, який панує у суспільстві, викликає серйозну занепокоєність у влади. Главою держави видані два укази: від 15 березня 2002 року “Про невідкладні заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя” та від 4 лютого 2003 року «Про серйозні недоліки у здійсненні заходів щодо захисту моральності та утвердження здорового способу життя в суспільстві». На днях Президент підписав Закон “Про захист суспільної моралі”, який встановлює обмеження на певні види продукції.

Одних тільки владних інструментів замало для виправлення ситуації у цій сфері. Необхідні зусилля громадськості, в тому числі і творчої. Якщо ми говоримо про існування культурного сміття, то ми повинні подумати і про культурну екологію. А екологія, як відомо, справа не тільки держави. Найголовніше – сам митець повинен постійно усвідомлювати власну відповідальність за морально-етичний клімат у суспільстві.

Мистецтво – це своєрідна універсальна мова, яка допомагає спілкуватися представникам різних народів. Саме тому культурна складова відіграє таку важливу роль у стосунках Одеської області з нашими закордонними партнерами. За останній час суттєво виросла роль Одеської області як міжнародного центру. Так тільки за цей рік в нашому регіоні відбулися зустріч глав регіонів України та Росії, 6-й українсько-польський форум, 2-й українсько-російський діловий форум. І кожен раз ми ставимо питання розвитку культурних контактів.

Офіційний візити, ділові зустрічі, переговори завжди супроводжувалися культурно-мистецькими програмами, які ще раз продемонстрували яскраві творчі можливості наших митців та довели, що саме культура є найкращим дипломатом, що ми маємо потенційні можливості впевнено увійти до європейської спільноти, гідно представляючи своє мистецтво на міжнародному культурному просторі.

Численні виступи наших творчих колективів, гастролі театральних труп, виставки творів з колекцій провідних музеїв Одеського регіону сприяють зміцненню міжнародного авторитету нашої області.

Зарубіжні гастролі академічного театру опери та балету до Великобританії, Румунії, балетної трупи – до Швейцарії та Іспанії; Одеського національного філармонійного оркестру – до Відня; обласного театру ляльок – до Німеччині; театру музичної комедії – до Сполучених Штатів Америки підтвердили високій виконавський професіоналізм наших акторів та музикантів у світі. Про це свідчать відгуки зарубіжної преси та фахівців.

Значним є внесок наших музеїв у розвиток міжнародних культурних зв’язків. Протягом останнього часу виставки творів з колекцій Одеського художнього музею, музею західного та східного мистецтва експонувалися в Німеччини, Італії, Польщі. А одесити мали змогу ознайомитись із експонатами музеїв Франції, Німеччини, Швейцарії, Канади, інших країн.

Культурна делегація Одещини представляла наш регіон в Орловській області під час святкування 60-річчя Орловсько-Курської битви. Активно розвивається культурне співробітництво в рамках єврорегіону “Нижній Дунай”. Зокрема, необхідно відзначити інтеретнічні форуми, яких було проведено вже три – у кожній країні, що входить до складу єврорегіону, спільні виставки у сфері культури і мистецтва, фестивалі, концерти, обмін творчими колективами.

Авторитет та професіоналізм наших митців мають високий рейтинг. Тому багатьом з них запропоновано контракти на роботу до зарубіжжя. Розумію, що талант повинен мати широкий діапазон для свого розвитку, вдосконаленості здібностей та творчої самореалізації. Виступаючи на сценах всесвітньо відомих театрів, вони гідно представляють наше місто, нашу державу.

Але хочеться вірити, що ми зможемо досягти такі умови, за якими буде створено певні соціальні стандарти нової якості життя людини, перш за все шляхом підвищення рівня доходів населення та подолання соціальних диспропорцій. І повернення до рідного міста відомих одеських співаків, музикантів стане першою ознакою зміни на краще нашого життя, як духовного, так і матеріального.

Говорячи про регіональну культурну політику, не можемо оминути і такої важливої теми, як стан культури у сільських районах. Більше половини населення області проживає на селі, в малих та середніх містах. Крім того, саме там компактно проживають представники етнічних меншин.

Економічна криза, скорочення бюджетного фінансування завдали культурній сфері серйозних збитків. Я хотів би висловити щиру подяку тим людям, які не зрадили обраній справі і незважаючи на складні умови, продовжували нести світ культури людям.

Відзначу, що з давніх-давен основою, на якій створювалися національна література, музика, професійне мистецтво, був благодатний грунт народного мистецтва. Ми пишаємось створеною на Одещині безцінною фольклорною, пісенною, художньою скарбницею, значний внесок до якої вносять аматорські художні колективи нашої області.

Сьогодні їх в Одеській області - понад три тисячі, з них 160 носять почесне звання “народний”. Деякі з них гідно представляли наш регіон і державу за кордоном. Тільки за останні два роки аматори Одещини стали лауреатами та дипломантами таких вагомих міжнародних творчо-мистецьких форумів, як фестиваль музичного мистецтва у Великобританії, фестиваль “Сузір’я Будапешту” в Угорщині, 4-й Міжнародний фестиваль хореографічного мистецтва “Фарби світу” та фестиваль “Слов’янська зірка” в Росії, багатьох інших.

Вогник культури на селі не згас і завдання сьогодення – зробити все для включення її у загальний культурний процес. Для нас це не тільки підтримка аматорського мистецтва. Так, обласна державна адміністрація вживає заходів для збереження, підтримки та розвитку кіномережі області та кіновідеопрокату. Функціонують 22 кінотеатри в містах та районних центрах області і 298 сільських кіноустановок, 3 відділення кінопрокату з фільмосховищами, які забезпечують кінопродукцією село.

Охопленню сільського населення кінообслуговуванням сприяло придбання 16 пересувних відеопроекційних систем та чотирьох пересувних дизель-електростанції, що за графіком обслуговують сільські населені пункти області. Найближчим часом планується придбати ще 5 систем та 3 станції.

Попереду – ремонти приміщень районних кінотеатрів, реконструкція кінозалів, придбання нового відеопроекційного обладнання. Це наш внесок у створення культурної інфраструктури. Але змушений знову задати питання – яку продукцію ми зможемо запропонувати сьогодні глядачеві?

Протягом п’яти років за рахунок коштів обласного бюджету здійснюється передплата на комплект основних періодичних видань для всіх районних та сільських масових бібліотек. Без перебільшення можна сказати, що це є єдиним прецедентом в Україні. Тільки за останні чотири роки на зазначені цілі було виділено майже 2 мільйони гривень.

Обласна адміністрація і надалі буде підтримувати існуючу систему централізованого комплектування, надавати фінансову допомогу у вирішенні питань передплати на періодичні видання. Разом з тим, це не знімає з місцевих органів влади відповідальності за формування бібліотечних фондів, тобто врахування в бюджетах всіх рівнів коштів на комплектування фондів та передплату для масових бібліотек. А сьогодні в області ще є випадки, коли в районних бюджетах на комплектування та передплату асигнування не передбачаються.

Нас також турбує ситуація, яка складається сьогодні навколо передачі клубних закладів у підпорядкування сільських та селищних рад. За інформацією з місць практично в усіх районах області це негативно позначилося на якості діяльності, ускладнило здійснення управлінсько-методичних функцій з боку відділів культури. Враховуючи наведене, доручаю районним адміністрація взяти під пильний контроль зазначені питання.

Вважаю за необхідне наголосити на важливості підтримки та забезпечення нормального функціонування районних краєзнавчих музеїв як осередків духовного та патріотичного виховання населення, зокрема молодого покоління.

Як і раніше, дуже гострою проблемою залишається матеріально-технічний стан об’єктів культури, що розташовані в районах та містах області.

За останні три роки з обласного бюджету цільовим призначенням виділено понад пів-мільйона гривень для здійснення ремонтних робіт, поновлення систем опалення в цих об’єктах.

Разом з тим, місцеві органи влади не повинні розраховувати виключно на кошти обласного бюджету. Необхідно вишукувати власні ресурси для того, щоб підтримувати об’єкти культури на відповідному рівні. Кожен керівник має сьогодні усвідомити, що районні та міські центральні будинки культури, бібліотеки, музеї, дитячі школи естетичного виховання – це ті важливі складові, на підставі яких можна зробити висновок про соціально-економічний розвиток району. Саме тому їх діяльність, матеріально-технічний стан повинні постійно бути в центрі уваги місцевих адміністрацій. Мабуть, доречно нагадати слова Президента України про те, що кошти, вкладені в освіту і культуру – то наші інвестиції у майбутнє.

Сьогодні ми робимо свою інвестицію в майбутнє. Рішенням обласної державної адміністрації кожному районному та міському управлінню виділяється мікроавтобус “Газель”.

Шановне товариство! Завершуючи свій виступ, хотів би ще раз підкреслити, що політика обласної адміністрації в галузі культури та мистецтва і надалі буде відповідальною за розвиток цієї важливої сфери, невід’ємної складової економічного та соціального розвитку нашого регіону. Наша діяльність буде скерована на подальшу консолідацію зусиль обласної адміністрації і місцевих органів влади; підтримку традицій меценатства, які сьогодні активно відроджуються в краї, розбудову культурної інфраструктури, покращення матеріально-технічного стану закладів та установ культури і мистецтва, соціальну підтримку працівників культури та митців.

Процес духовного відродження суспільства - це справа, яку потрібно вирішувати разом. Ця спільна копітка робота потребує не тільки значних зусиль, часу, а й самовідданості кожного з нас, розуміння того, що без всебічного розвитку духовної сфери, без формування державницького світогляду у наших громадян неможливо побудувати міцну, незалежну державу. А духовна першооснова людини - це її внутрішня культура.

Щиро дякую вам, шановні друзі, - людям, що докладають зусиль для розвитку культури та мистецтва в регіоні!

Я вітаю вас із Новим роком! Здоров’я, щастя вам і вашим сім’ям, творчої наснаги, успіхів у справах, сміливості рішень та незгасаючою енергії в здійсненні намічених професійних задумів та планів!