Одеська область має у своєму розпорядженні значний науковий потенціал, який складають спеціалісти вищої кваліфікації – доктори і канди-дати наук, що працюють в різних секторах економіки. Станом на 1 жовтня 2003 року в області функціонують 57 наукових організацій різного типу та 19 вищих навчальних закладів, в яких працює 9 тисяч спеціалістів, із них 700 докторів наук і 3993 кандидати наук. На 10 тис. мешканців області припадає 18 спеціалістів вищої кваліфікації в порівнянні з 14 в цілому по Україні. За рівнем концентрації спеціалістів з вченими ступенями Одеська область посідає 6 місце в Україні після м.Києва, Харківської, Дніпропетровської, Донецької і Львівської областей.
В останні роки відбулися певні зміни в чисельності і структурі наукових кадрів вищої кваліфікації. У період з 1995 по 2000 р. спостерігалися коливання в чисельності: число докторів наук збільшилось на 8 осіб, а кандидатів наук, навпаки, скоротилося на 119 осіб. Три останні роки (2000-2003) відносно чисельності можна характеризувати як початок стабілізації. Загальне число наукових кадрів збільшилось на 113 осіб, в тому числі кандидатів наук – на 106 осіб. Такі коливання пояснюються більше природними причинами, ніж чинниками соціально-економічного характеру, як це було у першій половині та середині 90-х років.
Основну частку наукового потенціалу області зосереджено у вищих навчальних закладах, де працює 81,9% вчених вищої кваліфікації. Друге місце посідають науково-дослідні інститути – 11,9%, на третьому місці – ненаукові організації, де зайнято 174 фахівця вищої кваліфікації.
Зміни у загальній чисельності докторів і кандидатів наук є результатом прибуття та вибуття. За 1996-2003 рр. з економіки Одеської області вибуло 1882 вчених вищої кваліфікації, а на їх місце прибуло 1897 осіб. Щорічне вибуття становило 235 осіб, а прибуття – 237.
При незначній зміні загальної кількості спеціалістів спостерігається суттєве збільшення числа осіб пенсійного віку за рахунок скорочення їх у молодих та середніх вікових групах. Середній вік доктора наук у порівнянні з 1995 роком підвищився з 57,8 до 61 року, кандидата наук – з 49,6 до 53,1 років. Станом на 1.10.2003р. кожен другий доктор і кожен третій кандидат наук на Одещині пенсійного віку.
Аналіз динаміки змін вікової структури докторів і кандидатів наук свідчить про поглиблення процесу старіння цього контингенту, припинити який може тільки поповнення молодими вченими, а на сьогодні має місце незначний приплив молодих вчених. Середньорічне прибуття вчених у віці до 40 років становило за 1999-2003 рр. близько 100 осіб, або 2 відсотки загального числа докторів і кандидатів наук. Відтворення контингенту вчених та його омолоджування може відбуватися, по-перше, за рахунок припливу фахівців з інших областей України і, по-друге, як результат виховання власної нау-кової еліти в аспірантурі та докторантурі.
Підготовка аспірантів на Одещині здійснюється у 7 наукових організаціях і 16 вищих навчальних закладах області і докторантів – у 2 наукових організаціях і 11 вищих навчальних закладах. Незважаючи на зростання кількості аспірантів в 1,4 раза у порівнянні з 1995р., показник ефективності підготовки кандидатів наук знизився. Звертає увагу низька ефективність роботи аспірантури. Завершує навчання в аспірантурі із захистом дисертації тільки кожний сьомий аспірант. Особливо скрутне становище спостерігається в області з підготовкою докторів наук. Щорічний випуск докторантів складає всього близько 30 осіб, в тому числі із захистом дисертації 1-2.
Частиною загального процесу старіння населення України є процес старіння контингентів вчених, який має негативний вплив на прояв творчості у роботі та взагалі на результативність їх діяльності. На творчу діяльність вченого впливають багато чинників, серед яких особливе значення мають демографічні. Численними дослідженнями доведено, що зі збільшен-ням віку, а особливо з накопиченням досвіду вченого, певним чином змінюється продуктивність його роботи, яка спочатку зростає до пікового значення, а потім набуває тенденції до зменшення.
Збереження існуючих негативних тенденцій може призвести до кризи у формуванні наукового потенціалу області. За розрахунками у найближчі 5 років кількість вчених, які припинять свою трудову діяльність, може сягнути 1000-1200 осіб, а існуючі контингенти молодих вчених недостатні для заміщення тих, хто вибуває.
Треба також мати на увазі, що не всі доктори і кандидати наук, які працюють в наукових установах та ВНЗ, повністю реалізують себе як науковці, тому що відповідна частка їх (особливо серед молодих кандидатів наук) працює за сумісництвом в комерційних структурах.
Еміграція висококваліфікованих фахівців з Одеської області в інші країни дещо скоротилася. За останні 5 років за межі України з наукових установ та ВНЗ області виїхали 43 доктори і кандидати наук, серед яких значна частка молодих вчених у віці до 40 років.
Таке становище з формуванням кадрів вищої кваліфікації значною мірою є результатом дії чинників соціально-економічного характеру, зокрема і обсягами фінансування науки. Якщо взяти до уваги, що майже половина коштів наукових установ і організацій витрачаються на оплату праці, то цих коштів недостатньо для покращання матеріально-технічної бази та оновлення застарілого обладнання. А це, в свою чергу, знижує для молоді привабливість наукової діяльності і негативно впливає на процес формування кадрів вищої кваліфікації.
Уникнути повної кризи у справі формування наукового потенціалу можливо тільки завдяки зваженій політиці на державному та регіональному рівнях, яка б поєднувала правові, економічні, організаційні та інші методи і стимули.
