Цією статтею на сторінках “Одеських вістей” починається творчий проект “Важкі діти”. Ми маємо намір порушити гострі теми – захист квартирних, майнових інтересів підлітків, опікунство над ними, реабілітація колишніх ув’язнених. Сподіваємося, ці питання зацікавлять усіх – батьків, педагогів, депутатів. Пишіть нам.
Як це було? Та дуже просто! Викладач з інформатики відвернулася, щось гаряче пояснюючи старшокласникам, що ніяк не могли засвоїти нову тему. Вона так захопилася, що нічого і нікого навколо себе не помічала. Ось тоді Ігор і дав своїм друзям знак – починаємо! Буквально за хвилину “мобілка” була в них у руках. За хвилину всі троє стали співучасниками злочину, що юридичною мовою іменується “крадіжка”. Про те, що трапилося, одразу ж довідалися в школі. Адже вчителька, знайшовши пропажу, повідомила про це і директора, і міліцію. Почали допитувати всіх, хто міг бути поруч.
Слідство просувалося важко. Одне було ясно: що найвірогідніше це справа рук когось із учнів. Але чия саме? На той час хлопці, що вкрали телефон, встигли продати його на місцевому радіоринку, заробивши при цьому 300 гривень. Але, напевно, наші слідчі все-таки вміють “розговорити” підозрюваних. Так чи інакше, а незабаром наймолодший учасник цієї компанії “здав” і себе, і своїх подільників, докладно розповівши, як було задумано крадіжку, хто був головним призвідником. Ним виявився Ігор Т. (зі зрозумілих причин прізвища, імена всіх учасників сьогоднішньої публікації змінено).
Ігор тримається бадьоро, охоче відповідає на всі запитання. Так йому пощастило, дали умовну міру покарання, а отут приспіла ще й амністія. Але сама процедура слідства, суду, звичайно, - не з приємних, особливо для батьків, що були просто в шоку.
- Не варто все пережите трьохсот гривень, - робить висновок мій юний співрозмовник.
І мимоволі закрадається сумнів: а якби “мобілка” потягнула, припустімо, на тисячу доларів, - тоді як би оцінив свій ризик організатор цієї “НП”? Та й що змусило зовні благополучного підлітка красти?
- Гроші, звичайно, гроші, - не задумуючись відповідає Ігор. – Вдома ж бо дають тільки на кишенькові витрати, здебільшого на булочку та чай... А хочеться більшого – сходити на престижну дискотеку, подивитися новий кінофільм.
На жаль, влаштуватися, на роботу таким, як він, практично неможливо, хоча багато підлітків охоче підробляли б після занять. Наша газета не раз порушувала цю проблему, але, судячи з усього, робочих місць для таких хлопців не додалося. А шкода, адже саме безгрошів’я штовхає багатьох із них на злочини.
Але є ще одне пояснення того, що юні громадяни вступають у конфлікт із законом. Про це докладно говорить провідний спеціаліст служби у справах неповнолітніх Суворовського району м. Одеси Т.В. Кузик.
- Погані наші справи з правовою освітою, - вважає Таміла Василівна. – Багато підлітків зовсім не знають законів і навіть не підозрюють, що за той чи інший вчинок можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. І нічого дивного в цьому нема, адже “Право” їм починають читати тільки... у дев’ятому класі, а в ПТУ - ще пізніше. Така непоінформованість губить багатьох дітей, зводить нанівець багато наших зусиль. Точаться, щоправда, розмови про те, що Міністерство юстиції розробило проект, відповідно до якого “Право” вивчатимуть із першого класу. Давно пора це зробити, бо ж у нас вивчають усе, крім своїх прав і обов’язків. Легше запобігти злочину, ніж боротися з його наслідками.
На перший погляд, чи так це важливо, знав чи не знав підліток про статті кримінального кодексу, про те, якою може бути розплата за його необдумані кроки? Адже він керується у своїх вчинках не кодексом і нормативними актами, а власнми, глибоко особистими інтересами. До того ж розраховує на благополучний наслідок, що все буде “шито-крито”. Ну, подумаєш, украли “мобілку” у викладача... Таж можна розцінити це як чергову витівку, безневинний жарт шкодливих бешкетників...
- А розцінили як карний злочин, - зітхає Ігор Т., організатор цієї події.
- Ніколи не думав, що з нас так суворо запитають, сподівався, пошпетять та й відпустять...
І так, за словами Т.В. Кузик, міркує багато хто. Ось недавно двох подружок притягнуто до відповідальності за шахрайство: облудним шляхом виманили гроші в самотньої сусідки. Обидві потім покаялися у вчиненому, мовляв, не знали, що порушують закон. На пояснення щодо незнання законів і розраховують юні правопорушники, сподіваючись на потурання та полегкість. А даремно. Якщо тобі вже шістнадцять, відповіси за усе вчинене сповна: у цьому віці неповнолітні притягуються до кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Але й більш юним не уникнути зустрічей з Немезидою. Від 14 до 16 років підлягають кримінальній відповідальності ті, хто вчинив убивство, умисне завдавання тілесних ушкоджень, згвалтування, пограбування, розбій, злісне хуліганство. І, судячи зі статистики, поки що призупинити ці явища нам не щастить. Тільки минулого року було засуджено 394 неповнолітніх, зокрема за умисне убивство (!) шість чоловік, за розбій – чотири, за злочини, пов’язані з наркотиками – тринадцять. Цифри, звичайно, жахають, особливо якщо врахувати, що загалом у 2003-му році підлітки вчинили понад півтори тисяч злочинів. Як вони опинилися на краю прірви? Чому ми не стримали їх? І найголовніше – що буде з ними після повернення на волю? Адже відомо, що в’язниця рідко кого робить кращим, частіше буває навпаки...
Непрості питання. І, звичайно, я не чекаю від Т.В. Кузик вичерпних відповідей. Ніхто їх сьогодні не дасть, ані ті, хто пише закони, ані ті, хто стежить за їхнім дотриманням. Бо підліткова злочинність – це замкнуте коло, розірвати яке нікому не до снаги. Почнемо з того, що багато юних злочинців живуть у неблагополучних родинах. А якщо погано з татом і мамою, то чи може бути добре з дитиною? Скажіть, ну що діяти дітям, яких мати просто виганяє з дому, мовляв, не потрібні ви мені, та й годі! З’явився в мами новий співмешканець, а доньки, що дорослішають, ніби перешкода або навіть суперниці. Одній із них, що ризикнула повернутися додому, матуся навіть палець зламала. Ще одна історія: діти живуть з мамою-п’яницею, і єдина можливість не померти з голоду – це збирати пляшки або красти. Що вони і зробили в гуртожитку, де мешкають. Усіх своїх підопічних Т.В. Кузик знає, як кажуть, напам’ять, але чи може всім допомогти? Ні, звичайно. Доки будуть такі родини, будуть і юні злочинці. Хоча бувають такі випадки й у благополучних сім’ях. Наприклад, Коля В., одержав термін за статтею 296 (хуліганство). Мама в нього юрист, а тато – колишній полковник... міліції. А історія з “мобілкою”? Адже хлопці, що поцупили телефон, теж на доброму рахунку у школі, готуються вступати до вузів... Отже, списувати всі гріхи на сім’ю теж, напевно, не варто. Корені зла глибші – економічні, соціальні, політичні. Кажуть, будь-яке право – це рівновага особистої волі та загального блага. Так ось, до розподілу благ, а тим більше за законом, у нас іще дуже далеко. І підлітки дуже чуйно реагують на цю несправедливість, нерідко висловлюючи свій протест правопорушеннями. Адже недаремно цей вік називають "важким”.
Хоча, якщо розібратися, багатьох труднощів можна все-таки уникнути. Чи варто влаштовувати стільки перешкод для молодих, що хочуть працювати?! Хочеш поєднувати навчання та працю – на здоров’я! А то ж бо обмежень стільки, що й роботодавці не хочуть зв’язуватися з неповнолітніми, мороки не позбудешся. Та й центрам зайнятості потрібно більше подумати про підлітків, - поки що вони пропонують дуже мало вакансій. Ще одна, на мій погляд, штучна проблема – обов’язковість середньої освіти. Ну не хочуть ці молоді навчатися – та й годі! Особливо ті, хто повернувся з ув’язнення або має умовний термін. Зрозуміло, що в рідній школі вони почувають себе дискомфортно, виділяються серед інших. Звідси – постійні прогули, низька успішність. Але і служба у справах неповнолітніх, і шкільні вчителі стежать за ними пильно і буквально тягнуть до класу за вуха.
- Та тільки користь від цього невелика, - говорить Т.В. Кузик. - І педагоги, і ми безсилі. Напевно, мусить бути інший механізм впливу.
Саме так - інший. Наприклад, не тягти їх силоміць за парту, а надати можливість здати іспити екстерном, якщо з’явиться така потреба, або створити для такої молоді спеціальні навчальні заклади. Такий варіант опрацьовується сьогодні на базі Фонтанської школи соціальної реабілітації.
- Цей експеримент реалізовано у формі школи та центру психолого-педагогічної корекції, - розповідає В.П. Кудімова, начальник обласної служби у справах неповнолітніх. – Вихованці цього комплексу – діти зі стійкою девіантною поведінкою, які вчинили правопорушення, мають кримінальний досвід. Завдяки педагогам, лікарям, психологам вдається зняти стреси, поліпшити їхнє здоров’я, викликати інтерес до навчання. Судячи з наслідків, ми на правильному шляху.
Так, працює комплекс непогано, про що свідчить і черга для бажаючих потрапити сюди. Батьки самі оббивають пороги служби, просять призначити сюди чад, що відбилися від рук. Але, по-перше, такий центр поки що єдиний в області, а по-друге, - сюди приймають тільки до 15 років. А як бути з тими, хто за віком не проходить? І особливо з тими, хто повернувся з місць позбавлення волі?
- Проблем із ними справді чимало, - веде далі В.П. Кудімова. – Я б поділила їх на п’ять основних груп: юридичну, матеріальну, психологічну, медичну, працевлаштування. На першому місці, звичайно, – забезпечення житлом. Після тюремних грат багато хто опиняється на вулиці. До їхнього звільнення батьки встигають продати або пропити квартиру. Чимало труднощів і з працевлаштуванням. Наприклад, цього року амністовано 93 неповнолітніх. Як правило, вони працевлаштовуються на “чорному” ринку праці, погоджуючись на найважчу роботу. Тут є неузгодженість між попитом та пропозицією. Тому центри зайнятості здійснюють перенавчання підлітків, вони можуть опанувати комп’ютерні, будівельні фахи. На жаль, позначається упереджене ставлення до колишніх засуджених, небажання мати з ними справу. Тому ми покладаємо особливі надії на соціальний супровід амністованих, який здійснюємо разом із центрами соціальних служб для молоді. Тільки з цією метою минулого року було виділено 12 тисяч гривень, профінансовано центри в 11 районах області, під супровід узято 19 підлітків. Цього року почне працювати Закон України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний термін”. Стосовно неповнолітніх передбачено створення житло-побутових умов, матеріальну допомогу.
Такі приклади є вже й сьогодні. Так, нещодавно повернувся додому до Арциза після амністії Дмитро Ш. Міськвиконком вчасно відремонтував йому житло, підлітка визначили до очно-заочної школи, дали грошову допомогу. Підшукують роботу. Напевно, такі факти знайдуться в будь-якому районі зокрема й у Суворовському, Київському м. Одеси, де я побувала. Наприклад, Віталія Р. удалося працевлаштувати складальником м’яких меблів, він непогано заробляє. Олексій П. працює на “Будгідравліці”, теж задоволений. Але і керівники, і працівники служб у справах неповнолітніх загострювали свою увагу на болючих точках, глухих кутах, яких набагато більше. Про один такий випадок мені розповіли в Суворовському районі. Отже, жив був хлопчик, якого виховував тато-одинак. Хлопчик непогано навчався у школі № 125, а тато успішно працював на нафтопереробному заводі. Але потім на роботі в нього почалися якісь зміни, і він потрапив під скорочення. Новина вибила батька зі звичної колії, він почав пити. Підліток почав гірше навчатися, а потім і зовсім закинув навчання. Почав красти. Одна крадіжка, друга – і одержав термін. Нещодавно повернувся з місць не дуже віддалених, але куди? До квартири, де знову п’яний батько й до школи, де він, як і раніше, не хоче навчатися? Що буде далі?
- Я пам’ятаю Женю зовсім маленьким, хлопчик був завжди доглянутим, нагодованим, - згадує директор СШ №125 Е.В. Сугак. – Негаразди на роботі, стреси вплинули на батька. Він знайшов розраду в пляшці. Звичайно, підлітка потрібно ізолювати, але таке житло не розміняєш. Більше повинна працювати й міліція, дільничного в цій квартирі ми ніколи не бачили.
От коли потрібно зібрати докази та посадити підлітка, тут, за словами директора школи, кримінальна міліція на висоті, виявляє особливе завзяття. Напевно, найбільше вона стурбована відсотком розкривання злочинів. І за 2 – 3 гривні можна потрапити під статтю. Адже недаремно кажуть: закон, - що павутина, - маленькі комахи гинуть у ній, великі ж благополучно пробиваються. Такої самої думки дотримуються і в інших районах.
- Наші закони дорівняли і підлітка, що вкрав дві шоколадки, і дорослого дядька, що пограбував квартиру, - говорить С.І. Шевченко, інспектор служби у справах неповнолітніх Київського району м. Одеси.
Так, поки що в нашій державі немає ювенальної юстиції, хоча робота в цьому напрямку ведеться. Створення такої інституції, безумовно, посилить захист прав дітей, що схибили. Ми в цьому зацікавлені – мати досконалі закони для неповнолітніх.
