У 2003 році ми відзначали 110 років з дня народження В. В. Маяковського. Одесу він відвідував кілька разів. Вперше – з групою футуристів у 1914 році. Вони виступали в Російському театрі 16 і 19 січня. Респектабельні “Одесские новости” писали: “П. Маяковський – дуже розв'язний юнак у рожевому піджаку... Кілька разів п. Маяковський повторював, що буде дуже радий, якщо його освистять. І ніхто йому не свистав…”
Взимку 1924 року поет здійснює лекційну подорож по декількох південних містах і знову приїздить до Одеси. До речі, перед від'їздом він напише в листі до Л. Брик: “Радий їхати до Одеси”. 20 лютого – його перший виступ у Північному театрі з лекцією “Про мистецтво взагалі і Леф зокрема”. 22 лютого одеські “Известия”, головний орган губернської партійно-радянської влади, публікують критичну рецензію, у якій відображено часи полеміки не тільки нового зі старим, але і нового з новим:
“Лекція Маяковського – яка виявилася не стільки лекцією, скільки легкою літературною мітингівщиною – була від початку до кінця перейнята однією основною, щоправда, давно вже не новою у вустах футуристів думкою: немає мистецтва, крім футуризму і Маяковського, пророка його. Самореклама ідеологічна, самореклама революційна”.
Нагадаємо, що то були роки, коли ще з центру не надходило ідеологічно чітких партійних настанов з літератури і мистецтва, а в пресі відкрито висловлювалися різні думки. Цікаво, що рецензент губернської партійної газети теж начебто і критикує футуристів, “революційних пай-хлопчиків”, але потім усе-таки погоджується з тим, що “виступ т. Маяковського – значна подія на тлі нашої одеської літературної мертвечини”. Зробивши ще раз укол, що виступ було обставлено “антрепренерським баришництвом і далеко не з пролетарською безпосередністю і скромністю”, рецензент пише:
“Виступ великого сучасного поета…не міг не розбурхати нашу громадськість…Як би там не було, Маяковський усе-таки свій поет, хоч і претензійний і не відсторонений від жовтокофтного протестантизму. І одеська пролетарська громадськість прийняла його з достатньою чуйністю. Деякі з прочитаних віршів, на яких позначалося справжнє обличчя творчості Маяковського, справили дуже велике враження”.
Вечірній випуск тих же “Известий” носив більш ліберальний характер, і вже 21 лютого тут оперативно публікує свої враження відомий одеський фейлетоніст Дж. Маллорі:
“Доповідь прослухана була з цікавістю, тому що Маяковський прекрасний доповідач, вміє оживити тему і тримати глядачів у напруженій увазі. Але, звичайно, цікавіше всього читання автором своїх віршів. Прекрасні, сильні, сміливі і натхненні вірші вміло читаються і викликали бурю оплесків…”
21 лютого В. Маяковський виступає в залі губпарткому на вечорі літературного гуртка “Молода гвардія”, наступного дня – у драмтеатрі ім. Шевченка, 23 лютого – у центральному партійному клубі і великій аудиторії медінституту. 26 лютого одеські “Известия” підбили підсумки перебування поета в нашому місті:
“Леф, що розбиває “кобилу побуту”, старого побуту в літературі і мистецтві…все-таки близький нам тому, що шляхи прокладає він нові і що вулиці і площі революції тут не тільки відгомін, але і справжній громовий дріб і гучні гарматні розкоти. Ось чому біля театрів, де читав Маяковський, були “хвости” робфаківців і комсомольців, які… бурхливо і радісно аплодували його віршам…”
Влітку 1926 року поет прибуває до Одеси з Москви: 23 червня він має виступати з доповіддю “Моє відкриття Америки” і читанням віршів у Літньому саду ім. Луначарського. 24 червня у вечірньому випуску “Известий” одеський журналіст Альцест пише:
“Маяковський не лише великий поет, але й блискучий розум, якому величезна спостережливість і художня уява допомагають будь-яке абстрактне поняття подати в живій і образній формі. І, потім, легкість і майстерність мови поета, у поєднанні з феєрверком дотепності…В його спостереженнях над життям і соціальними умовами в Сполучених Штатах і в Мексиці стільки нового й оригінального, що він дійсно знову “відкриває” для слухачів Америку”.
У цьому ж номері вечірніх “Известий” опубліковано вірші “Строго воспрещается” з факсимільним підписом: “Вл. Маяковский. Одесса. 23/VI.26.”
Неповороткі “Известия” публікують повідомлення про цей вечір лише 25 червня:
“Потім були вірші. Кожен з них одночасно і висока майстерність, і діюча агітація. Вечір Маяковського – вечір розуму і таланту…”
25 червня, другий виступ поета в Літньому саду – з доповіддю “Обличчя радянської літератури” і читанням віршів, про що повідомляється у вечірньому випуску “Известий”. А 26 червня Маяковський виступає в редакції “Известий” перед робкорами. Наступного дня він збирає захоплених слухачів у Літньому саду Палацу моряків, а вранці іде на пароплаві “Ястреб” до Ялти.
Востаннє Володимир Володимирович, уже загальновизнаний поет, побував в Одесі у 1928 році. Перед цим він надіслав телеграму: “Підтверджую мій виступ в Одесі 22 березня категорично” (раніше оголошені вечори були скасовані через хворобу). Він прибуває вранці 22 березня і того ж дня - його виступ “Слухай нове!” у залі міськради, 23 – у політехнічному інституті, 24 – у медичному. На прохання Одеської літературної групи молодих письменників він відвідав також редакцію газети “Молодая гвардия” і спілкувався з молодими поетами. 24 березня вечірній випуск “Известий” розповів про читання поетом уривків з поеми “Хорошо!” і зробив висновок: “Маяковський-читець гідний Маяковського-поета”.
У різний час на сторінках одеських “Известий” було опубліковано близько десяти віршів (не враховуючи передруків). Вперше – 5 травня 1923 року, у День преси, надрукований “Рабочий корреспондент”:
Пора последнее оружие
отковать,
В руки перо берем,
Пора -
самим пером атаковать!
У червні того ж 1923 року в літературно-науковому додатку до “Известий” Маяковський опублікував вірш “Летим”, присвячений будівництву червоного повітряного флоту. У зібрання творів воно увійшло під назвою “Разве у вас не чешутся обе лопатки?”
1, 15 і 29 липня 1923 року в “Известиях” опубліковано ще три оригінальних вірші Маяковського, які потім ввійшли до циклу “Маяковская галерея” - “Тоже вождь”, “Пилсудскому отставка вручена” і “Соглашательский идеал”. У 1924 році, 24 лютого, у нашій газеті надрукований вірш “Дипломатическое”, де мова йде про визнання СРСР західними країнами. А 7 листопада в Одесі, одночасно з декількома містами, опубліковані уривки з поеми “Владимир Ильич Ленин”.
