“ПІД ЗАВІСУ” МИНУЛОГО РОКУ У КИЄВІ ПІД ГОЛОВУВАННЯМ ГЕРОЯ УКРАЇНИ, АКАДЕМІКА П.Т. ТРОНЬКА ВІДБУВСЯ З’ЇЗД ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ КРАЄЗНАВЦІВ, ПРИСВЯЧЕНИЙ 80-річчю ОРГАНІЗАЦІЇ.
Сьогодні уже мало кому відомо, що у 20-х роках минулого століття краєзнавство переживало в Україні період небувалого розквіту. У ті роки існувала значна кількість різних краєзнавчих об’єднань, а впроваджені в кожній області комісії з краєзнавства були досить авторитетними організаціями. Досить сказати, що керувала роботою обласних комісій Всеукраїнська академія наук і що в їх діяльності активно брали участь багато відомих вчених. Думка комісій краєзнавства була вагомою й при вирішенні регіональних господарських завдань.
Одеська комісія краєзнавства виникла однією з перших у країні. Влітку 1923 року відбулися збори ініціативної групи, а вже у жовтні комісію було затверджено постановою загальних зборів Академії наук. На рахунку Одеської організації краєзнавців чимало добрих справ. За її активної участі було здійснено оцінки сировинних ресурсів місцевого значення, описано численні пам’ятки архітектури, історії та культури. Вдячної пам’яті нащадків заслуговує принципова позиція Одеської комісії краєзнавства у такому складному питанні, як вивезення частини особливо цінних фондів наукової бібліотеки Одеського університету (так званого Воронцовського фонду) з Одеси до Харкова, про що було відповідне рішення колегії Наркомату освіти. Завдяки наполегливості одеських краєзнавців, це, безумовно, помилкове рішення було переглянуто. Зібрана родиною графа М.С. Воронцова бібліотека, що містила багато раритетів та заповідана Одесі графинею Є.К. Воронцовою, залишилася в місті.
Однак на межі 20-30-х років громадсько-культурна ситуація в Україні різко погіршилася. Сталінське керівництво, побоюючись українського національно-культурного відродження, розгорнуло широку пропагандистську кампанію проти організацій та осіб, так чи інакше приналежних до відродження української культури. Зі сторінок газет та журналів все частіше стали звучати на адресу Одеської комісії краєзнавства та окремих її членів звинувачення у буржуазному націоналізмі, участі у різноманітних ухилах і навіть у контрреволюційній діяльності. За подібними звинуваченнями, як правило, йшли арешти. У 1930 році одним з перших був заарештований як один з учасників ніколи не існуючої антирадянської організації “Спілка визволення України” наш земляк, академік М.Є. Слабченко. В’язниця та заслання відірвали від улюбленої справи цього видатного вченого, першого завідувача кафедри історії України Одеського державного університету, автора двохсот оригінальних наукових праць. Подальша доля академіка М.Є. Слабченка остаточно невідома, з болем доводиться визнавати, що пам’ять про нього навіть в умовах існування незалежної української держави належним чином не вшанована.
Трагічно склалася і доля випускника історико-філологічного факультету Новоросійського університету, відомого археолога та краєзнавця М.Ф. Болтенка. Керівник найбільших у Північному Причорномор’ї археологічних експедицій – Усатівської, Ольвійської та Березанської, засновник Одеського археологічного інституту, один з небагатьох радянських вчених того часу, який отримував персональні запрошення на найбільші міжнародні наукові форуми, дійсний член Німецького археологічного інституту, він у 1934 році був звинувачений у шпигунстві… на користь Японії!
Цей печальний список продовжили архівіст О.О. Рябінін-Скляревський, молодий історик Т.М. Слабченко та багато інших наукових працівників, що брали активну участь у діяльності Одеської комісії краєзнавців. Недивно, що на початку 30-х років комісія практично припинила свою роботу – на довгі шістдесят років.
Краєзнавча організація Одещини відродилася під новою назвою – Одеське товариство краєзнавців – навесні 1992 року, коли з ініціативи нині вже померлих професора А.Д. Бачинського та завідувача кафедри історії України Одеського національного університету В.П. Ващенка відбулися установчі збори обласної організації. Відродження товариства відбувалося у надзвичайно складний період існування молодої української держави, в умовах дуже гострої економічної кризи. Втім, організація під керівництвом її теперішнього голови, виконуючого обов’язки декана історичного факультету ОНУ, доцента В.Г. Кушніра змогла реалізувати низку цікавих проектів – видано серію книжок краєзнавчої тематики на допомогу вчителям середніх шкіл, проведено етнографічні експедиції в ряд районів Одещини, по місцях існування Задунайської Січі у Румунії та по місцях компактного проживання українців у Молдові та Придністров’ї.
Грунтовна програма розвитку краєзнавства на 2003-2010 роки, прийнята Одеською обласною радою, відкриває нові можливості для вивчення минулого нашого краю, його природи та етнографії, пам’яток історії та культури. А це означає, що попереду у одеських краєзнавців – нові експедиції та нові знахідки.
