У Березівському районі розроблена програма, що передбачає у найближчі роки стрімко збільшити поголів’я дійного стада. Темпи визначено такі – вводити щокварталу до груп мінімум по сто корів.

- Йдеться не про оновлення ферм, а про збільшення кількості тварин? – запитую у заступника начальника управління сільського господарства та продовольства, начальника відділу тваринництва Березівської райдержадміністрації Леоніда Семеновича МАРЦЕНКОВСЬКОГО.

- Саме так. Причому, мета поставлена не лише заповнити корівками порожні місця, а якісно розширити галузь.

- Чим викликане таке прагнення? Адже багато господарників кажуть, що виробництво молока – справа збиткова і, навпаки, позбавляються корів. Скажімо, у ТОВ “Мариновське” залишилося всього 72 корови, у “Правді” – 52, а в “Росії” – жодної.

- Галузь збиткова там, де не піклуються про її розвиток. Сьогодні, здається, це всі зрозуміли. Тваринницька ферма, по-перше, надає робочі місця, по-друге, щодня до каси надходить , як то кажуть, свіжа копійка, по-третє – добрива. Минулий рік показав: із врожаєм навіть у посушливий час залишився той, хто зумів заправити грунт органікою. Рахувати треба не лише надої.

- Але ж молоко завжди вважалося головним продуктом, лише на нього списувалися всі витрати.

- І ми не змінюємо схему розрахунку рентабельності. Тому й насичуємо стадо не просто “рогами та хвостами”, а, повторюю, вводимо до груп високоудійних корів.

- Купуєте їх, чи господарства самі займаються відтворенням?

- Працюємо, я б сказав, з власним матеріалом. У районі є два племзаводи – в агрофірмі імені Посмітного та ПП “АФ “Маяк” та один племрепродуктор – у ПП ”Чорногірське”. Звідси постачають молодняк. Плем’я прекрасне. Чорногірські корови, наприклад, у минулому році дали по 3400 кілограмів молока.

Задоволені придбаним в ТОВ “Світанок”. Тут закупили 30 телиць в агрофірмі Посмітного і чекають на розтелення. З’явилося цінне ядро для роботи з червоностеповою породою.

ТОВ “Кранц” створило ферму з 20 корів чорнорябої породи. Другий напрямок – це боротьба з яловістю на місцях – відбір та вирощення телиць від власних високопродуктивних корів. Займаються цим фахівці пунктів штучного запліднення. Ми відновили їх у 14 господарствах. Поставлено завдання до кінця 2004 року мати в кожному господарстві мінімум 250 корів. Це вже варварство – пускати поголів’я ВРХ під ніж. Пам’ятаєте, у родинах, та й у колгоспах, корів, що занепали від голоду, підіймали, підв’язували їх ременями, щоб на ногах трималися, скубли солому зі стріхи, пускаючи на фураж крівлю, і не різали ж худобинку, розуміли, що вона – годувальниця. Тепер кожний намагається мати миттєву вигоду. Відправив на м’ясокомбінат фургон – отримав копійку і радий. Ми голови таких “економістів” вихолоджуємо. Нині по середах у райдержадміністрації засідає штаб, що контролює проведення зимівлі худоби. Тут регулярно заслуховуються звіти керівників та фахівців господарств, де допускаються перебої у виробництві молока. З принципом керівництва галуззю “Що хочу, те й роблю” покінчено. З цього ж приводу голова райдержадміністрації на початку вересня минулого року видав розпорядження “Про невідкладні заходи щодо стабілізації виробництва продукції тваринництва в районі на 2003-2004 роки.”

- Порода – породою, але молоковіддача, відомо, значною мірою залежить від кормової бази. Недорід минулого року підірвав її?

- У цьому й цінність наших щотижневих планерок, що галузь начебто отримала централізоване управління. Коли стало зрозуміло, що озимі загинули, за нашими рекомендаціями на місцях пересіяли площі культурами, здатними компенсувати нестачу концентратів. Хоча деякі керівники по-старосвітські хотіли знову “осідлати” соняшник і отримати за олію “бабки”. Ми таким не дозволили порушувати сівозміни. В результаті і землі не завдано шкоди, і з кормами нема проблем. На кожну корівку заготовлено майже по тонні прекрасного сіна та по 10 тонн високоякісного силосу. Велику роль у комплексі цих робіт зіграли загони, що добувають корми.

- Отож, ви випередили моє запитання щодо механізації. Адже тваринництво - галузь трудомістка?

- А про яку механізацію може йти мова, якщо на фермі всього півсотні корів? Зрозуміло, що все тут робиться вручну. Ось ми й домагаємося того, щоб худоби було більше. Лише за цієї умови можна говорити про механізацію трудомістких процесів. Але дещо вже робиться. Впроваджується механічне доїння, запускаються гноєприбиральні транспортери, відроджуються кормоцехи. Процес цей також райгоспуправлінням контролюється.

- Леоніде Семеновичу, господарюють ваші керівники на орендних землях. А власники зі своїх наділів щось отримують? Я маю на увазі забезпечення приватного поголів’я кормами.

- У приватному секторі 12000 корів. Це втричі більше, ніж на фермах сільгосппідприємств. Зрозуміло, що без підтримки орендаторів селянам не обійтися. Наприклад, у “Маяку”, де директором Герой України Зінаїда Гришко, на пай видано по 400 кілограмів зерна кукурудзи, 300 – пшениці, 100 – проса, по тонні січки, а зелену масу розвозять у потрібній кількості під кожне подвір’я у рахунок “паю”. Подібну картину можна спостерігати й у ПП “Чорногорське”, яке очолює Віктор Гришаков, в інших господарствах.

Якщо врахувати, що, крім корів, у селах відгодовується ще близько 10 тисяч бичків, то стане очевидним, що корми тут не єдина проблема. Таке стадо потребує зооветнагляду. І ми його створили. У глибинці діє 18 пунктів, що працюють безпосередньо на приватників та фермерів. У селах сьогодні нема поділу на “ваше” та “наше”. Земля тепер належить одному господарю, і вона повинна однаково годувати всю живність.

- Для підвищення зацікавленості тваринників з державної скарбниці їм виділено п’ять мільйонів гривень на область. Ваш район не обділили?

- Ні. Але ця дотація спрямована на розвиток м’ясної галузі. Кожний кілограм яловичини у минулому році дотувався 1,37 гривнями, а свинини – 0,78. Це також принесло свої плоди. Кількість тварин на відгодівлі збільшилась до 11 тисяч голів, а свиней – до 7,5 тисячі.

Найближчим часом район вийде за виробництвом молока та м’яса на завойовані раніше рубежі і зробимо галузь рентабельною.