“А хіба ви не знаєте, що зараз можна, наприклад, пенсійне посвідчення або посвідчення учасника війни купити у підземному переході?” – напівзапитально, напівстверджувально сказала Тетяна Гриньова. З інтонації відчувалося, що ситуація з реалізацією “липи” вже давно вийшла з-під контролю правоохоронців.
Тетяна Іванівна Гриньова – заступник начальника вокзалу Одеса - Головна з пасажирських перевезень, і тема нашої розмови була особливо актуальна для залізничників – підробка громадянами документів з метою безплатного проїзду у поїздах переважно близького прямування. У її кабінеті на столі лежав досить солідний пакунок зі студентськими, пенсійними посвідченнями, “липовими” обкладинками залізничника, абонементними квитками та іншими підробними документами, що дають право користуватися пільгами.
До речі, технологія виготовлення “залипухи” не змінюється вже багато десятиліть. За допомогою традиційних злочинних інструментів – хлорки та розрізаної картоплини знебарвлюється дата у графі “придатний до...”, вписується потрібна цифра і, будьте такі люб’язні, панове залізничники, везіть нас безкоштовно. І в авангарді тут, зрозуміло, іде молодь, допитливе і талановите студентство.
Тетяна Іванівна показала мені пенсійне посвідчення, на якому, крім напіввицвілої фотографії старої жінки, нічого роздивитися не можна було. Документ було вилучено місяців два тому і досі за ним ніхто не з’явився.
Але, за словами моєї співрозмовниці, є певні позитивні зрушення щодо припинення порушень. Якщо раніше щомісяця контролери вилучали до 150 підробок, то сьогодні ця цифра зменшилася удвічі. Правда, не зовсім зрозуміло з якої причини. Невже пасажири стали чеснішими?
- Ми виконали велику роботу, - продовжувала Тетяна Гриньова, - щодо контролю над пенсійними посвідченнями. Якщо документ викликає підозру, ми знімаємо з нього ксерокопію - без вагомих доказів відмовити пасажиру у поїздці ми не маємо права. Так от, у “найкриміногенніші” щодо цього райони – Біляївський та Роздільнянський – були направлені 246 копій підозрілих пенсійних. 72 виявилися “липою”.
І що ж далі відбувається з пасажиром, який, навіть незважаючи на зіркі очі молодих перевіряючих з посадочної бригади, все ж пробрався у поїзд за підробними документами? У вагоні ще один контроль. Ну, виявили “рукоприкладство” до документа – змусять на місці заплатити вартість квитка. А штраф? “А в мене немає грошей!” – скаже у більшості випадків “ущемлений у правах” порушник. І висадити де прийдеться його не можна. За нормативними документами залізниці ця екзекуція допускається лише на тій станції, яка обладнана залом очікування та є квиткові каси.
Гуманно? Так. Але залізничникам, які і так законно багатьох возять безкоштовно, від цього не легше. Кожний “заєць” – це їхній прибуток, їхня зарплата. Причому тарифи на приміські перевезення не підвищувалися з 2001 року.
- За цей час якийсь соціальний рівень населення підвищився ж! – вигукує Тетяна Іванівна.
Безумовно, підвищився. Споживацька психологія залишилася...
