ВСТАНОВЛЕНО МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ
Старожили Кодими пам’ятають день 15 грудня 1943 року, коли окупаційна влада стратила п’ятьох учасників антифашистського опору — Василя Кривенцова, Олександра Гусєва, Яна Белінського, Івана Плохотнюка та Ганну Пашкевич. Очолював місцеве підпілля кадровий військовий В.В.Кривенцов, група якого чинила диверсії на залізниці, поширювала зведення “Інформбюро”, збирала інформацію для штабу фронту.
Вивченню діяльності підпілля на Кодимщині кілька десятиріч присвятив майор у відставці кодимчанин Олексій Олексійович Скоков, який зустрічався з очевидцями тих подій, об’їздив всі навколишні села нашого і ближніх районів Вінницької області, Молдови, працював у архівах. І хоча імена підпільників носять вулиці та площі міста, головним підсумком цих пошуків стала відзнака 60-річчя трагічної дати та встановлення меморіальної дошки.
На пропозицію Олексія Олексійовича відгукнувся голова райдержадміністрації С.В. Огінський. Підготовку на себе взяли райдержадміністрація, районна та міська ради, рада ветеранів району та міста.
На відкриття меморіальної дошки, яка встановлена у місці страти учасників опору, до Кодими з Одеси, Котовська, Вінницької області прибули діти, сестри, племінники, онуки страчених. Деякі з них, як наприклад, Альбін Янович Белінський вперше побував на місці загибелі батька і про якого знав лише з розповідей.
До пам’ятника на площі Гусєва, де у сімдесяті роки було перезахоронено страчених, а також до меморіалу загиблим кодимчанам поклали квіти.
Для гостей та учасників церемонії у стилі вечір-реквієм було влаштовано прийом.
СЛАВЕТНИЙ ЗЕМЛЯК
Історія почалася з телефонного дзвінка племінниці Олекси Гай-Головка до завідувачки Писарівської бібліотеки Ніни Іванівни Адаховської. Через неї Олекса Гай-Головко шукав зв’язки зі своєю далекою Батьківщиною. 93-річний письменник надзвичайно хотів подарувати землякам свої твори. Це збірки та окремі твори “Поєдинок з дияволом”, “Одчайдушні”, “Сурмач”, “Сон” “Штурмові баляди”, “Світання”, “Десять новел”, методичні праці про літературно-творчий шлях.
Незабаром на адресу Ніни Іванівни надійшла очікувана бандероль. “Вельмишановна пані Ніно! — пише Олекса Гай-Головко. — Нарешті пощастило мені, дев’яностотрилітній людині, зв’язатися з незабутньою моєю Писарівкою. Моє справжнє прізвище, з яким я народився, — Олекса Головко. Мої книги й моє ім’я в пресі з’являється під псевдонімом Олекса Гай-Головко. Народився я в с.Писарівці 12 серпня 1910 року в родині сільського псаломщика Нестора”...
Як повідомив письменник, він проживає у канадському місті Ванкувері — на березі Тихого океану. Друкується в Україні, Канаді. Але перші дитячі враження Олекси, хоча у 1916 році родина з села виїхала, пов’язані з Писарівкою. Дивовижна українська природа справила на становлення вразливого хлопчика великий вплив.
Багато років Олекса приховував своє соціальне походження. Маючи фах агронома, він ще закінчив літературний факультет Ленінградського університету. Багато написав віршів українською мовою, виступав з ними на літературних вечорах разом з російськими письменниками О. Толстим, М. Зощенком, О. Прокоф’євим, М. Лавреньовим.
У 1935 році друзі-письменники допомогли йому переїхати до Києва, де він працював редактором літературно-сценічного відділу Київської кіностудії, став членом Спілки письменників. У 1940 році очолив радіокомітет у Львові.
Під час війни був арештований гестапо, потрапив у табір українців-вигнанців у Західній Німеччині. Через це був змушений залишитись за кордоном. Поневіряння знайшли відображення у творах “Поєдинок з дияволом”, “Коханіяда”. Гострий характер його віршів, що публікувалися в пресі, не подобалися прихильному до комуністичної влади письменнику Андрію Головку. Щоб їх розрізняли, Олекса взяв псевдонім О. Гай-Головко.
Після війни мешкав у Англії, потім оселився у Канаді. У 1956 р. йому пощастило отримати посаду на дослідній станції Канадського департаменту агрокультури, де він трудився до виходу на пенсію. Дружина Олекси Гай-Головко — колишня донеччанка Галина Хоменківна. У подружжя двоє синів.
О. Гай-Головко чимало зробив для популяризації української літератури на американському континенті, написав більше десятка художніх творів. Його вважають кращим письменником, журналістом, літератором і громадським діячем канадської діаспори.
Поетичне слово О. Гай-Головка пройняте палкою любов’ю до України. Він радіє, що наша держава врешті-решт здобула таку бажану і вистраждану незалежність.
Моє Поділля, краю гожий,
Ласкаве земле, любий дім,
Хіба тебе забуть я можу,
Що у юнацтві голубім
Сходив я босими ногами
Твої ліси, твої гаї
Й дороги вигнуті ярами,
Де на калинах солов’ї
Співати вчили...
Писарівчани сподіваються, що зв’язки з таким відомим у канадській діаспорі земляком триватимуть і надалі.
