Наприкінці березня виповниться рівно два роки (тобто половина терміну) роботи обласної ради нинішнього, 24-го скликання. Про головні досягнення й уроки цього періоду, роль та значення органів місцевого самоврядування в житті регіону та країни ми розмовляємо з головою обласної ради Володимиром НОВАЦЬКИМ.

- З першого дня вступу на нову посаду мені було зрозуміло: необхідно всіляко піднімати та зміцнювати авторитет органів місцевого самоврядування всіх рівнів: сільської, районної, обласної ради, над цим апарат облради і працює з повним розумінням змісту, мети, завдань своєї діяльності.

Наголос у цій роботі ми робимо на сільські, селищні ради. Кілька разів на рік, обов'язково, я влаштовую зустрічі з сільськими головами. Таке спілкування багато чого дає обом сторонам: вони отримують від мене широкопланову інформацію про ситуацію в області, привчаючись у такий спосіб до більш масштабного бачення своєї роботи, міряти її регіональним рівнем; я дізнаюся з перших уст, що робиться в селах, селищах, якими турботами живуть сільські трудівники, які завдання вирішують, які в них першочергові проблеми. Крім суто прикладних завдань, такі зустрічі демонструють керівникам сільрад, що їхня думка важлива і значима, що на них зважають на високому рівні. Скажімо, ми всім керівникам сільрад видали посвідчення за моїм підписом. Здавалося б, дрібниця, та для них цей документ дуже важливий - і в роботі, і чисто психологічно.

Ми регулярно провадимо виїзні засідання облради, куди знов-таки обов'язково запрошуємо всіх сільських голів району, в якому відбувається засідання. І дуже важливо, що керівники низової ланки беруть участь у роботі такого представницького засідання поряд з керівництвом облради.

І, звичайно, дуже важливого значення надаємо навчанню місцевих керівників, що провадиться як на базі нашого регіонального інституту держуправління Академії держуправління при Президентові України, так і в формі кущових семінарів. Чому таке навчання необхідне? Та тому, що багато сільських голів обрані на цю посаду вперше, не мають належного досвіду управлінської роботи, а доводиться вирішувати дуже складні питання - земельні, юридичні, фінансові і багато інших. На таких заняттях ці люди отримують безліч необхідної для них інформації від фахівців обласного рівня, учених, а крім того, спілкуючись один з одним, мають можливість обговорити всі ці проблеми між собою, поділитися досвідом, перейняти щось цінне від сусідів тощо. Ви б бачили, як проходять такі заняття, з яким зацікавленням і навіть азартом йдуть обговорення. Люди не хочуть розходитися! І просять нас: "Влаштовуйте такі зустрічі частіше!".

Чому я акцентую увагу саме на сільських головах? Та тому що саме ці люди, образно кажучи, першими приймають на себе всі удари. Не треба лякатися військової термінології: ми ж говоримо - "трудовий фронт" або "фронт боротьби за врожай", отож, сільський голова фактично увесь час перебуває на фронті, йому першому дістається. От тільки лаври він одержує останнім, що зовсім несправедливо.

Я дозволю собі навести таке порівняння: що є основою будь-якої партії? Первинна партійна організація. Ось так і сільради - це первинна ланка державної влади, яка безпосередньо працює з людьми - трактористами, доярками, механізаторами, слюсарями тощо. Сільські, селищні та міські ради - основа держави. Я стверджував це давно і продовжую стверджувати на будь-якому рівні, коли є можливість.

Восени минулого року Голова Верховної Ради Володимир Литвин провадив у Дніпропетровську чергову зустріч з головами обласних рад. (Відзначу в дужках, що нам у цьому плані заздрять навіть губернатори, тому що їх так регулярно не збирають). Там вкотре виступив з тезою, мовляв, невірно деякі наші політики вважають, начебто держава починається і закінчується на Хрещатику. Ні, сьогодні держава повинна починатися із сільської, селищної ради, поступово піднімаючись на рівень району, міста, області. Все це разом складається у державу. На ділі ж, на жаль, державний підхід асоціюється в нас винятково зі столицею. Я чому так гостро порушив це питання? Адже якщо в країні діють органи місцевого самоврядування, то вони повинні мати реальну владу, у межах, зрозуміло, своєї компетенції. А як на ділі здійснюється влада? Насамперед - через кадри. Якщо ти маєш вплив на кадри, отже, маєш вплив і на владу. Але отут і відбуваються зовсім парадоксальні речі. Є таке поняття: вертикаль влади. Скажімо, керівник райвідділу міліції підпорядковується керівникові обласного управління, а той - міністру. І вищий керівник може звільнити нижчого, якщо вважає його роботу поганою. А що ж ми спостерігаємо на рівні рад? Відповідно до Закону про місцеве самоврядування сесія обласної ради може звільнити з посади голови обласної ради і навіть може (двома третинами голосів) внести на розгляд Президента пропозицію про звільнення з посади губернатора, і Президент зобов'язаний цю пропозицію розглянути. Але та ж сама сесія обласної ради не може звільнити з роботи начальника обласної СЕС, і навіть якщо депутати визнають його роботу незадовільною, міністр або голова Держкомітету можуть взяти їхню оцінку до відома, а можуть і не взяти.

Я не раз говорив про це і Володимирові Михайловичу Литвину, і Анатолію Сергійовичу Матвієнку, що очолює Комітет Верховної Ради з питань місцевого самоврядування, знаю, що мої колеги цілком згодні зі мною... Хочеться вірити, що ці пропозиції знайдуть відображення у відповідних законодавчих актах, які ухвалюють наші парламентарії.

- Погодьтеся, що і серед сільських голів є люди різного рівня підготовки. Мені цікаво, що облрада робить для того, аби допомогти цим керівникам розкрити свій потенціал?

- Розумієте, реалізувати свій потенціал сільський голова чи голова районної ради можуть тільки самотужки. Тут все досить просто і швидко виявляється - у роботі з людьми. Відразу видно, яку роль відіграє в районі або в селі керівник ради. Він володіє ситуацією і знає справжній стан справ тільки тоді, коли живе проблемами своїх земляків, не обмежується якимись окремими напрямками. Звичайно, саме таких людей ми і намагаємося підтримати насамперед.

Зовсім недавно в нас народилася ініціатива, щоб щорічно в кожному районі вводити в експлуатацію по одному будинку сільської ради. Щороку ми будемо здавати двадцять шість сільських рад (або будувати нові, або реконструювати старі будинки), причому на паритетних засадах - сільська рада, районна рада й обласна рада. А прийшла ця ідея до мене, коли у відомому господарстві "Авангард" я побачив нову селищну раду, красуня така, що запропонував жартома: "Переїдьмо сюди всією обласною радою!". Жарти жартами, але я потім задумався: сьогодні на селі єдина влада - це ради. Це раніш у компартії, у голови колгоспу була реальна влада, а в рад - номінальна, а зараз влада одна - ради. А чому ж вони нерідко працюють в умовах просто жахливих? Цього не повинно бути. Влада - отже влада. І другий момент, у якому ми маємо намір допомагати радам на місцях - забезпечення транспортом. Адже теж неправильно, коли керівники господарств їздять на іномарках, а сільський голова - на велосипеді. Що це за влада - на велосипеді?! Звичайно, на іномарки у нас нема грошей, але автомобілі вітчизняного виробництва сільради повинні мати.

- Ви допомагаєте керівникам сільрад різнобічно. Але наскільки ефективна така допомога? Як позначається вона на їхньому професійному зростанні?

- Звичайно, за всіма керівниками не устежиш, оскільки сьогодні в області рад усіх рівнів аж 517. Є серед керівників, на жаль, такі, хто просто потрапив не в "той струмінь"; їм здавалося, що варто отримати печатку, взяти папку і надіти капелюх, як усе прийде само собою, а це не так. Але ті керівники, які по-справжньому хочуть удосконалюватися у своїй справі (а таких, на щастя, більшість), постійно навчаються, підвищують свій рівень. Та й саме життя змушує їх удосконалюватися: адже сьогодні бути на селі при владі - це насамперед відповідальність найвища, тому що потрібно і знайти способи поповнення бюджету, і виплатити зарплату, і людям допомогти в соціальній сфері, і багато чого, багато чого іншого...

А є проблеми, що і на більш високому рівні важко усвідомити...

Наприклад, люди їдуть з сіл. Чому? Звичайна відповідь: тому що побут не дуже добре налагоджений, робота важка, до цивілізації хочеться бути ближче... от візьмемо село моє рідне, Єреміївку. Начебто все в ньому є, щоб жити добре: газ у будинках, дорога - жодного метра без асфальту, у кожному будинку - вода, є магазини, Будинок культури, школа, соціальну сферу добре налагоджено, а люди звідти їдуть. Тому що немає головного - робочих місць. І це проблема - об'єктивна. Після розпаду колгоспів з'ясувалося, що для роботи на землі потрібно все менше і менше людей. Там, де раніше працювали 300 чоловік, там тепер і 30 справляються. Або раніше на великих фермах як годували худобу: на живіт корзину - і йди, розкидай корми, а тепер за новими технологіями цим займаються машини. Розумієте, хочемо ми того чи ні, але якщо ми прагнемо увійти до світової цивілізації, якщо ми йдемо до Європи, то чим ближче наближаємося до тамтешнього рівня, тим менше людей потрібно в сільськогосподарському виробництві.

- Я знаю, що в США чотири відсотки сільського населення годують всю країну і ще на експорт залишається...

- Ну, от, а в нас в області в сільському господарстві зайнято близько 280 тисяч - понад десять відсотків усього населення. Це багато, і нам потрібно тут дуже серйозно перебудовуватися. Кажуть, мовляв, треба на селі розвивати переробні підприємства, малий і середній бізнес... Добре. Але давайте поміркуємо далі. Створимо ми якесь мале підприємство, а куди воно подіне свою продукцію? Яку сьогодні можна впровадити технологію на селі, щоб це виробництво стало конкурентоспроможним, щоб можна було його продукцію продавати кудись за кордон? Це мені, здається, просто неможливо, в усякому разі, в найближчому майбутньому. Але ж у сільського голови і від таких питань голова (вибачте за мимовільний каламбур) болить...

Я ці проблеми порушував на зустрічі з лідером Аграрної партії Іваном Григоровичем Кириленком. Теж, до речі, момент, що стосується теми нашої розмови. Так, виходячи зі своєї назви, Аграрна партія покликана відстоювати інтереси сільських трудівників. Однак я вважаю, що якщо наша партія залишиться суто "галузевою", як сьогодні, то в неї просто немає майбутнього. Чому? Беру Статут партії і читаю, що вона захищає інтереси сільських товаровиробників. А скільки тих товаровиробників залишається в селі? З кожним роком усе менше і менше. У нас в області зараз їх 280 тисяч, незабаром буде 200 тощо. То ж, ми будемо відстоювати інтереси 10 % жителів області й України? І що ми з цими відсотками виграємо? Які лідируючі позиції займемо? Аграрна партія, вважаю я, повинна відстоювати інтереси товаровиробників. Я з'їв шматок хліба, я з'їв миску борщу, грушу, сливу - я вже маю стосунок до Аграрної партії. Ось завдання партії - робити все, щоб наша продукція була екологічно чистою, низькою за собівартістю, високої якості і таке інше. Тоді ми можемо завойовувати маси мешканців України. А це залежить і від ефективної роботи сільських голів. Звичайно, вони зовсім не зобов'язані скопом ставати членами Аграрної партії, але чим кращих результатів будуть вони домагатися у своїй роботі, тим потужнішим буде в країні аграрний сектор, тим більшу кількість людей ми зможемо залучити на свій бік. Бачите, як важливо – з усіх сторін - активно працювати з керівниками сільських рад.

- Володимире Миколайовичу, зараз дуже часто говорять, що прості люди реально ніяк не впливають на владу. Наскільки справедлива така думка?

- Ви говорите - владу. А як судить про владу житель села або селища? За сільським головою. Люди ж не спілкуються постійно з головами райрад або райдержадміністрації, тим більше з головою облради і головою облдержадміністрації, вони бачать щодня свого сільського керівника, депутатів сільради. Ось яка в них сільська рада, який сільський голова - така і влада. Якщо сільський голова нормально спілкується з людьми, радиться з ними, реально допомагає - отже і влада в уяві народу хороша. А от думки про владу високого рівня формують засоби масової інформації...

Тому я завжди говорю: влада – це, насамперед, та людина, що керує на місці - сільський голова, селищний голова, мер міста. Коли зустрічаюся з цими людьми, не втомлююся їм повторювати: "Ви повинні насамперед привертати до себе людей. А для цього людей потрібно любити". А якщо ти внутрішньо ненавидиш людей, - не рвися на керівну посаду.

Зрозуміло ж, що сільський або селищний голова далеко не завжди може на своєму рівні реально допомогти людям. Тоді тим більше важливо так поговорити з людиною, роз'яснити їй, що можна, а чого не можна, щоб вона пішла від тебе не ображеною. Я з досвіду добре знаю, як важливо уважно вислухати людину, пояснити їй, що робити далі, або, навпаки, відмовити від якихось вчинків; адже дуже багатьом людям потрібно, щоб їх просто вислухали... і дали пораду.

Взагалі, керівників варто відбирати за головним критерієм: вмінням спілкуватися з людьми. Це не кожному дано, але без цієї якості не стати справжнім лідером. Людина може бути прекрасним фахівцем, грамотною, ерудованою, але якщо в неї немає організаторських здібностей, і вона не лідер, вона ніколи не буде керівником. А ці якості виявляються вже у наймолодшому віці. От підіть до дитячого садка, станьте збоку і поспостерігайте за тим, як діти граються. Одразу можна визначити, хто з них лідер. Це дано природою. І от дуже важливо знайти людину, котра змогла б повести за собою інших.

- Володимире Миколайовичу, саме ваше прізвище зобов’язує прагнути до нововведень. Які новації у своїй роботі Ви збираєтеся випробувати цього року?

- Дуже складно ось так, з кабінету, прогнозувати нововведення. Нове породжує життя, буквально експромтом, і важливо вловити, правильно оцінити ці ідеї, допомогти їх реалізувати.

Ну, хто, наприклад, думав, що в нинішній облраді так інтенсивно будуть працювати депутатські комісії? Їхні голови ледве чи не половину свого робочого часу присвячують депутатським справам. Я вже жартуючи говорив, що комісії стали такими самостійними, самі збираються, рішення приймають, що й голова облради не про все знає. Але насправді, звичайно, це здорово, що люди виявляють ініціативу.

Але чому так запрацювали комісії? Тому що ми їм створюємо умови. Ми з ними радимося, ми до них прислухаємося, їм дали повноваження. І - про комісії облради заговорили в регіоні. Вони сьогодні мають високий рейтинг у структурах управління всіх рівнів. А це піднімає престиж органів місцевого самоврядування.