Грошей завжди мало. Тільки у кожного своє розуміння того, що таке мало. Одному не вистачає на те, щоб провести відпустку на шикарному курорті, а іншому – щоб купити хліба. Здавалося б – усе відносно, але існують і певні точки відліку.
Наприклад – розмір прожиткового мінімуму. Завдяки тому, що нинішній уряд в усьому дотримується принципу “економіка – для людей”, торік середня зарплатня по всій країні перевищила прожитковий мінімум, а кількість людей, що отримують таку зарплатню, зросло з третини до половини всіх працюючих. Але все ж таки багато хто має неприпустимо низький рівень прибутків. Звичайно, тенденції економічного розвитку створюють умови для збільшення зарплат і пенсій, але на все це потрібен час. А життя ж то на майбутнє не відкладеш. Тому поки що ніяк не обійтися без системи державної соціальної допомоги.
Треба сказати, що в нашій країні вона розвинута ще недостатньо. Не вистачає фінансових ресурсів, щоб кожному незаможному забезпечити прожитковий мінімум. Через це доводиться застосовувати таку норму, як гарантований рівень забезпечення прожиткового мінімуму. До нього ж і “прив’язуються” розміри державної соціальної допомоги. Вона вираховується як різниця між часткою прибутку сім’ї, що випадає на кожного домочадця, і гарантованим рівнем забезпечення. На 2004 рік він встановлений у розмірі 80 грн, тобто, якщо на кожного представника родини припадає менше, то має призначатися державна допомога. Авжеж, 80 гривень – сума невелика і виходить, що держава зараз гарантує лише 23% прожиткового мінімуму. Проте три роки тому вона гарантувала і того менше – 16%.
У принципі, Прем’єр-міністр Віктор Янукович вбачає вирішення завдання в тому, щоб державна допомога забезпечувала людині весь прожитковий мінімум, а не якусь його частину. Але поки що так не виходить. Однак певні кроки в цьому напрямку вже робляться. Якщо раніше гарантований рівень був однаковий для всіх – і для здорового безробітного, і для пенсіонера-інваліда, то в нинішньому році уряд підвищив норми для тих категорій населення, які потребують особливої підтримки.
Тепер, гарантований мінімум для призначення допомоги у випадках, передбачених Законом “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” для непрацездатних осіб становить 110, для інвалідів – 115 грн. Для визначення розмірів виплат відповідно до Закону “Про державну соціальну допомогу інвалідам дитинства і дітям-інвалідам” – гарантований мінімум встановлений в сумі 100 грн, а для розрахунку виплат за Законом “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” розмір гарантованого мінімуму дорівнює 85 грн у перерахунку на одну особу. Визначивши ці норми, уряд залишив за собою право збільшувати рівень забезпечення прожиткового мінімуму, виходячи з фінансових ресурсів держави.
Крім того, з цього року спрощується процедура оформлення допомоги. Річ у тім, що у нас діє чимало видів державної допомоги, і нерідко трапляється, що людина або родина мають право не на один, а одразу на кілька з них. І якщо раніше для їхнього отримання доводилося звертатися до різних інстанцій, то тепер згідно з рішенням Кабміну впроваджується інший порядок – всі види допомоги надаються за єдиною заявою на підставі одного пакету документів.
Що це за документи? Повнолітній представник сім’ї має подати до районного управління праці та соціального захисту населення (у сільській місцевості – повноважному представнику сільради) заяву, документ, що засвідчує особу заявника, а також довідки про прибутки – з місця роботи або навчання про зарплатню або стипендію. Якщо ж у родині є безробітні та пенсіонери, то потрібні довідки з Державного центру зайнятості або Пенсійного фонду. Потрібно також повідомити про наявність земельного паю. Рішення про призначення допомоги має бути ухвалене протягом 10 днів з часу подання повного комплекту документів.
