Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Яка зворушлива картина сьогодні постає перед нами у церкві Божій, коли ми з вами пригадуємо подію з Євангельської історії – Стрітення Господнє.
Ми бачимо дуже старого Симеона, що тримає на своїх руках Саме Немовля Бога. З одного боку стоїть Пречиста Мати Його – Діва Марія, з іншого – старець Йосип, а перед Немовлям – 84-річна стариця, молитовниця, постувальниця пророчиця Анна. І всі вони дивляться на Того, про Кого свідчили пророки, як про очікувану розраду. Вони всією своєю увагою поринули в це святе споглядання і п’ють радість духовну своїми спраглими серцями. Яку втіху відчувала ця жменька людей!
І нас усіх із вами покликано не тільки подумки, духовно здійснювати Стрітення Господа, але й надихати святою радістю та відчувати блаженство.
Нас із вами покликано мати, носити в душі нашій Христа, і тому ми можемо і мусимо зазнати тієї радості, яка в той час відвідала небагато кого, - тих, хто стояв і дивився на принесеного Святою Дівою Христа. Як нам добутися тієї втіхи? Як нам усім зазнати цієї великої радості?
Церква пояснює, вона позначає для нас ті умови, що нас доведуть до великої радості, - носити в обіймах своїх Христа.
Насамперед Церква говорить про покуту. Як без підгрунтя неможливо спорудити будинок, як на непрополеній землі не можна сіяти насіння, так само й нам, щоб зустрітися із Христом, потрібна насамперед покута. Покутою ми стаємо на шлях, на ту дорогу, що провадить нас до стрітення Христа. Покута - це насамперед звернення зору нашого, уваги нашої до Христа. Наш погляд змінює напрямок і через покуту шукає дороги до Христа. У внутрішній прихованій таїні Духа ми розпочинаємо нашу мандрівку до Христа. У справах своїх завжди вславляйте Бога. Нам Слово Боже говорить: “Чи їсте ви, а чи інше що робите, все чиніть на славу Божу” (1Кор., 10, 31).
Думки наші хай будуть звернені до Христа, і тоді ви йтимете назустріч Господові, підете ви до Нього всім життям своїм.
Візьміть Слово Боже, Святе Письмо, прочитайте його, і цим ближче ви посунетеся тією стежиною, що провадить вас до стрітення з Господом.
Та й це не все. Праця та справи, які ми з вами робимо, - все це мусить виробляти в нас прихильність і прагнення до Христа, бажання йти до нього. Духовне прагнення до Нього мусить у нас зростати, множитися та вабити дух наш, усе наше єство назустріч Господові, назустріч Христу. Це дуже бажання в душі, ця духовна спрага, що спонукає нас на шляху до Нього, вона й допровадить до Господа, і душа зустрінеться із Христом. Сам Христос зустріне таку душу.
Бог усюди, Христос усюди, і тому, коли скеруєте єство своє, всю душу свою назустріч Господові, тоді й здійсниться взаємне стрітення із Христом. Господь не буде навіть принесений, Він Сам прийде, щоб зустрітися зі спраглою Його та прагнучою до Нього з усім пориванням душею. І тоді відчуєте ви втіху в серці і той захват, якого зазнали ті, хто в храмі споглядав Господа і на руках своїх тримав Немовля Христа.
Ви відчуєте піднесення, зазнаєте такої самої радості, і ви обіймете Його своєю душею.
В обіймах скерованого до Нього духу свого ви триматимете Його і сподобитеся тієї дивної радості, тієї втіхи, яких зазнали в Єрусалимському храмі і старець Симеон, і пророчиця Анна, і старець Йосип, і дивовижна Свята Діва. І в цій радості оспіваєте душею своєю таку піднесену пісню, яка пройде й небо, долине до слуху ангелів, святих, і до престолу Божого піднесеться свята урочиста пісня душі. Амінь.
