Балтський хлібозавод – відомий на Одещині. Насамперед якістю продукції, організацією виробництва.
На підприємстві забезпечено наступність кадрів. Наприклад, багато пекарів вчилися й вчаться у члена ради ветеранів, завідувачки лабораторії Любові Володимирівни Волошиної. Вона вже трудиться в колективі 32 роки.
Обладнання лабораторії дозволяє швидко і точно проводити контроль якості як вихідної сировини, так і готових виробів.
На заводі вчасно виплачується заробітна плата, немає претензій перевіряючих з приводу укладання договорів на постачання сировини, матеріалів і обладнання, збуту продукції. І в цьому заслуга у першу чергу головного бухгалтера М.П. Москаленка, юриста Н.В. Юрковської.
Балтський завод, ставши товариством з обмеженою відповідальністю «Балтахліб», орендував 2500 гектарів землі.
Підприємство, що забезпечує хлібом північні райони області, працює надійно. Навіть за самої несприятливої погоди завод не зупиняється. Має свій млин, дизель-генератор.
Але на даний час «Балтахліб» не використовує і половини своїх потужностей. Причина в тому, що в деяких районах не мають бажання працювати над підвищенням якості хлібобулочних виробів і зниженням ціни. А тому замість здорової конкуренції поставили заслони на шляху балтських хлібовозів. І втрачає від цього в першу чергу споживач.
Зараз балтські пекарі переживають важку економічну ситуацію. Як відомо, у минулому році постановою Кабінету Міністрів передбачалася часткова державна компенсація кредитів для закупівлі пального і технічних мастил, а також на закупівлю зерна для переробки.
- Як виробник сільгосппродукції, «Балтахліб» брав за кредитні засоби паливно-мастильні матеріали. З 18,5 відсотка річних десять відсотків повинна була погасити держава, - пояснює директор підприємства Юрій Федорович Герасименко. - Під такий же відсоток нам давали кредити на закупівлю зерна, котре завод завозив з Росії. А державна компенсація повинна була скласти 7 відсотків. У підсумку держава повинна перевести на наш рахунок 120 тисяч гривень. Одержав завод тільки 12 тисяч. А коли одержимо інші? Скільки вже я порушую це питання – і одержую ту саму відповідь: «Немає ресурсів».
Але ж підприємство складало свої баланси, здійснювало закупівлі з розрахунку на ці 100 з лишком тисяч компенсації.
Можу відзначити, що постанова Кабміну про часткове відшкодування витрат на закупівлю ресурсів для посівної осені минулого року і 74 гривні за кожен гектар озимих під майбутній врожай виплатили акуратно, у повному обсязі. Так що ж виходить: одна постанова уряду обов’язкова для виконання, а інша – ні?
