Його мені показав давній друг і автор нашої редакції, громадський інспектор охорони природи М.Г. Попов. В одному з найпрестижніших районів Одеси, посеред кварталу, обмеженого проспектом Шевченка, Шампанським провулком, вулицями маршала Говорова та Армійською розташовано дещо зовсім огидне, що називають в юридичних документах стихійним сміттєзвалищем. Численні пішоходи і пасажири, які рухаються по названих вулицях, навіть не підозрюють, що за декілька десятків метрів від вітрин дорогих магазинів, поряд із школою і житловими будинками, на площі у сотні квадратних метрів можна побачити таке, чому навіть важко підібрати влучне визначення. Там міг стояти великий житловий будинок, можна було розбити сквер, збудувати дитячий садок. А сьогодні там – сміття, бруд, сморід, щури. І повсюдні гаражі.
Посеред цієї території – залишки колись досить великої споруди. Це колишня насосна міської каналізації. За розповідями мешканців сусідніх будинків, на початку 90-х років на насосній трапилася пожежа. Відновлювати об’єкт шановне відомство не стало, але знесенням напівзруйнованої споруди та рекультивацією земельної ділянки, як того вимагає природоохоронне законодавство, себе також не утруднило. І безгоспна територія швидко перемінилася.
Як гриби після дощу росли приватні гаражі – там їх тепер безліч. Потім, з’явилася автомайстерня. Наплив автотехніки негативно позначився на стані зелених насаджень: чимало молодих дерев і кущів загинули під колесами автомашин. Багато власників машин прямо біля гаражів миють свою техніку, викидають сміття.
Деякі ж купи сміття носять, так би мовити, індустріальний характер – бита цегла, штукатурка, бітум тощо – і очевидно були доставлені сюди за допомогою транспортних засобів.
Про колишню належність території міській каналізації нагадує характерне шумовиння фекальних вод і специфічний запах, які доносяться із зруйнованої будівлі насосної.
- Я неодноразово звертався до різних інстанцій – “Одесводоканалу”, Приморської райадміністрації, міського управління екології, але безрезультатно, - розповідає Микола Григорович. – Щоправда, районна санепідемстанція відреагувала на мої сигнали і надіслала свого фахівця. Він констатував, що територія являє собою свого роду зону екологічного лиха і що необхідно вживати рішучих і швидких заходів. Але й після цього візиту нічого не сталося.
Невже сморідне звалище існуватиме до того часу, поки не спалахне епідемія чи не скоїться якесь інше лихо?
