Звістка про те, що Перехідний прапор Одеської обласної держадміністрації кращої військової частини Південного оперативного командування вручено 411-му Центральному військовому клінічному шпиталю ПівденОК, викликала задоволення не лише в армійському середовищі, але і серед всіх жителів Одещини. Адже мало хто не знає, що цей лікувальний заклад по праву вважається одним з кращих не лише в Одеському регіоні, але і в усій Україні. Його більш ніж 200-літня історія пов'язана з іменами таких світил медицини, як засновник військово-польової хірургії М.І. Пирогов, видатний офтальмолог В.П. Філатов, професори М.О. Куроверов, Я.К. Гіммельфарб та багато інших. Сьогодні тут трудяться близько 250 висококваліфікованих лікарів, з яких близько 80 мають вищу категорію. Про здоров'я пацієнтів дбають близько 500 медичних сестер, академік, п'ять докторів наук, вісім заслужених лікарів України.
Ці дані я вже знав, йдучи на зустріч з начальником 411 ЦВКШ полковником медичної служби Віталієм Пантелійовичем Кулібабою, попередньо побувавши у декількох лікувальних відділеннях і клініках, а всього їх – 16. Там і розмовляв з хворими, медперсоналом. Цікавився, як журналіст, чи є скарги і таких не почув. Сказав про це Віталію Пантелійовичу, а він посміхнувся і сказав, що для скарги привід завжди знайдеться, тим більше у хворої людини, але персонал шпиталю робить все залежне від нього, щоб нарікань було якнайменше.
- Віталію Пантелійовичу, який основний контингент хворих у шпиталі?
- Військовослужбовці і пенсіонери Міністерства оборони України. Наприклад, торік вони становили понад шістдесят відсотків.
- А хто належить до категорії – “та інші”, яку я побачив у зведенні про підсумки роботи.
- Двері шпиталю відчинені і для цивільних осіб, за умови оплати лікування за встановленими тарифами. У нас розгорнуто 1100 штатних ліжок. Незважаючи на зрослу конкуренцію з боку медустанов регіону, саме в нас пройшли лікування понад 4300 жителів і не лише Одеської області. Якщо говорити про інтенсивність лікування, то я назву лише один факт: за 2003 рік зроблено 6680 операцій.
- Звичайно ж, такий показник свідчить не лише про наявність “золотих” рук хірургів, а і про сучасну матеріально-технічну базу?
- Безперечно. Це тема особливої розмови. Скажу лише, що в госпіталі впроваджено десятки нових методів діагностики і лікування, про які в недавньому минулому можна було лише мріяти. Чого варта лише одна лапароскопічна операційна німецької фірми “Martin”, загальною вартістю сто тисяч доларів США. За короткий час хірурги полковники медичної служби М.А. Каштальян, Є.І. Кононенко, С.А. Пастерначенко, А.Б. Колотвин та інші опанували лапароскопічну техніку і основні види операцій з її використанням. В результаті лише за два останні роки кількість оперативних втручань зросла утричі. Вперше в Одесі у нашому госпіталі була виконана лапароскопічна торакальна симпатектомія.
- А хто допоміг у придбанні такої операційної?
- Одеський державний медичний університет, чиї кафедри шпитальної терапії, кафедра медицини катастроф та військової медицини і кілька філій інших розгорнуто на базі шпиталю. Особливу роль у цьому, як і у спільному нашому багатогранному співробітництві, відіграв і відіграє член-кореспондент АМН України професор, доктор медичних наук В.М. Запорожан. Досвід нашого співробітництва в лікувально-діагностичній, науково-практичній і організаційно-методичній роботі заслуговує окремої розмови. Ми провели 4 засідання науково-методичного бюро, 10 науково-практичних конференцій, опублікували кілька наукових збірників. Кілька наших співробітників закінчили роботу над докторськими і кандидатськими дисертаціями, провадяться 27 дослідницьких робіт.
- Віталію Пантелійовичу, якщо узяти до уваги тисячі повернутих у стрій офіцерів, прапорщиків і солдатів, то можна стверджувати, що 411-й госпіталь істотно впливає на стан боєздатності частин і підрозділів ПівденОК.
- Безперечно. Саме цей фактор і враховувався, коли ухвалювалося рішення про вручення нашому колективу Перехідного прапора Одеської облдержадміністрації. Здоров'я особового складу – головна турбота командування ПівденОК, його Військово-медичного управління. Саме в інтересах збереження і зміцнення здоров'я воїнів проводиться реформування і розвиток медичної служби Збройних сил України.
- Отже, матерям і батькам солдатів і сержантів, які нині проходять службу у військах, можна бути спокійними за їхнє здоров'я?
- Безперечно. По-перше, вони перебувають під пильним оком медиків у частинах. А якщо виникає необхідність глибокого обстеження та лікування, то вони стають нашими пацієнтами. Хотілося б сказати про те, що самі батьки повинні піклуватися про здоров'я майбутніх своїх захисників. На жаль, навіть серед тих, хто призивається на строкову службу, зустрічається чимало слабко фізично розвинутих. У них не прищеплена потреба до фіззарядки, заняття хоча б аматорським спортом. Є навіть такі, що зуби чистити не привчені і позбавляються їх у вісімнадцять років.
- Віталію Пантелійовичу, а на якому становищі перебувають у вас ветерани-фронтовики військової служби? Ті, з якими я розмовляв, висловлюючи загальну думку, говорили, що шпиталь треба берегти, як зіницю ока.
- Я вже говорив, що вони становлять основний контингент хворих. Багато хто з них сьогодні належать до найменш соціально захищеної категорії громадян. Ми враховуємо це і не обділяємо їх увагою і турботою. І не лише напередодні свят і ювілейних дат, а постійно. Так буде і надалі.
- За це вашому колективу величезне спасибі.
