Три роки йшов “Комсомолець” – ВАТ з Арцизького району – до своєї цілком визначеної, хоча й не простої мети – володіння державним пакетом акцій. Три роки чекали вони на його розблокування, інтенсивно наближаючи цю бажану мить. Сьогодні акціонери і самі дивуються, як багато вони встигли досягти за такий короткий термін: розрахуватися з більш ніж трьохмільйонним боргом; реанімувати матеріально-технічну базу, устаткувавши машинно-тракторний парк дорогою сучасною технікою, про яку тут ще недавно могли лише мріяти; побудувати критий тік і склад для зберігання зерна на 3 тис. тонн; капітально відремонтувати будівлі тракторних бригад, мехмайстерень, ферм, їдальні, клубу; відновити сад, збільшивши його ще на 54 га, орендованих у сусіднього господарства; оновити виноградні плантації (посадили 107 га нових сортів – Каберне, Одеський чорний...).

Минулого року, як, мабуть, у жодному з трьох попередніх, не було стільки у продажу “комсомольських” яблук за ціною набагато нижчою ніж базарна – 60 коп за кг. Приїздили за ними до Арциза навіть з Одеси, не кажучи вже про близько розташовані райони.

Розширення площ під сад змусило подумати і про потужний холодильник, і такий – на 500 тонн – готується. Запрацювала і лінія з переробки яблук на соки, і вимогливий покупець вже гідно оцінив високу їхню якість.

На тлі дуже важкого сільськогосподарського року, коли замість звичних 37-38 ц з га зерна трудяга-“Комсомолець” отримав удвічі менше, результати садівників - як бальзам на душу: понад 1000 т яблук, 215 т – персиків, 140 т – слив, десятки тонн абрикосів, вишні, черешні.

Та й овочівники не у мінорі: більш ніж 50-гектарний город цілком забезпечив акціонерів та всіх, хто завітав до магазинів “Комсомольця”, зокрема і до виїзних, помідорами, огірками, буряком, морквою. Цього року тут мають намір засіяти 30 га цибулею – за передовою технологією, без застосування ручної праці. Вже придбали для поливу пристрій “Байєр”.

Але, звичайно ж, основне виробництво “Комсомольця” – це виноградарство, виноробство. І таке більш ніж небажане явище як град, що почастішав у цих краях і який уже щороку знищує плоди людської праці, зводить іноді до нуля всі зусилля та витрати. Сподіватися на “либонь” тут, однак, не мають наміру, а тому замовляють з цього року градобійний пристрій.

Близько 5 тис. т винограду було перероблено. “Комсомолець” береться до розливу елітних вин під маркою “Арсі”, яка вже заявила про себе, а в перспективі – і лінія сувенірних вин... Справді ж, тісна співпраця з відомими підприємствами “Коблево”, “Княжий град”, “Нива”, “Фреза”, Одеським експериментальним винзаводом – ТМ “Французький бульвар” – явно на користь “Комсомольцю”.

Його керівник – голова правління ЗАТ Геннадій Іванович Терзі, про енергійність і невгамовність якого, вміння передбачати з вдячністю говорили на нещодавніх зборах акціонери, впевнений: всього можна досягти, якщо двигуном є любов до людей. “Я на найперших, коли мене обрали головою правління, зборах сказав, що зроблю все, щоб люди “Комсомольця” стали жити гідно, - дуже щиро говорить Геннадій Іванович, - по-моєму, нам це вдається”.

Справді, сьогодні середня зарплатня у “Комсомольці” найвища у районі – 408 грн плюс пільгові ціни для акціонерів на хліб (до 50 коп 950-грамова булка), молоко, картоплю, овочі, фрукти. У “Комсомольці” одні з найвищих розцінок на всіх видах робіт – оранці, культивації, посіві, обрізуванні виноградних плантацій, у саду. Але тут діє залізне правило: перевиконав норму – розцінки підвищуються у півтора рази, не виконав – зменшуються удвічі. Справедливо. “Головне, - зазначає один з кращих механізаторів господарства Геннадій Сінкетру, - ніхто не ображений. Так, Геннадій Іванович - керівник дуже вимогливий. Але зате поривання до праці завжди оцінить гідно”.

У всіх діях Терзі чітко простежується цілеспрямованість, з якою він втілює у життя поставлені для себе ще з самого початку основні напрямки: робота з кадрами; впровадження передових технологій; використання насіння лише високих репродукцій (саме це дозволило отримати соняшнику 26 ц, а кукурудзи на богарі – 54 ц з гектара).

Сьогодні Терзі працюється вже легше. Створено надійну команду однодумців-фахівців, у яких насамперед цінуються високий професіоналізм і самовіддача у роботі. Відсотків 60 – це молоді, енергійні люди, як і сам їхній керівник. Депутат районної ради, він так само успішно вправляється з обов’язками заступника голови постійної комісії райради у справах молоді та спорту. На базі ЗАТ “Комсомолець” вже не перший рік утримується футбольна команда “Арсі”, яка успішно виступила у першості області вищої ліги. “Комсомолець” же підтримує дитячий футбол. А на одному з засідань комісії Терзі вперше порушив питання про необхідність будівництва в Арцизі спортивного комплексу, до якого увійдуть дренажне футбольне поле, волейбольні, баскетбольні та гандбольні майданчики, два тенісних корти і бігові доріжки. І голова районної ради Костянтин Костянтинович Пеліван першим підтримав його, бо вважав цю пропозицію реальною. І не випадково за результатами районної спартакіади на першому місці саме “Комсомолець”. І коли Терзі з цим вітали, він сказав відому всім фразу: “адже не хлібом єдиним...” Хто тільки не виступав на запрошення “Комсомольця” на його клубній сцені: відомі, з іменами артисти Одеського театру опери та балету, співаки з Болгарії, вокально-інструментальний ансамбль “Одеса”, дует “Доля” і ансамбль сім’ї Цурканів. А відпочинок біля моря на базі господарства? Тут минулого літа близько 270 акціонерів оздоровилися за символічну платню – 5 грн на добу (з триразовим повноцінним харчуванням) і понад сто дітей. Ще 40 дітлахів відпочили в різних оздоровчих центрах безкоштовно.

“Комсомолець” – шеф міської четвертої школи. Завдяки спільним діям з депутатом обласної ради Костянтином Михайловичем Лебеденком, тут змонтовано надійну опалювальну систему. “Комсомолець” же допоміг відреставрувати спортзал. Щороку найкращий шкільний кабінет заохочується грошовою (1000 грн) премією, а відмінники-випускники 9 та 11 класів – премією у 100 грн кожний.

І в цій нескінченній низці невідкладних справ не забувають про самотніх, немічних старих людей і багатодітні сім’ї…

Отож для вічно молодого “Комсомольця” – це ще один рік плідної та високорезультативної праці. І хоч курчат по осені не рахують, у своєму успіху “комсомольці” не сумніваються.