У місті Южному 4 середні школи. З них лише в одній викладання ведеться українською мовою – це СШ № 4, або навчально-виховне об'єднання ім. В. Чорновола. Вона вважалася однією з кращих у місті до того часу, доки в місцевій пресі не з'явилися звинувачення на адресу її колективу - місцева Рада ветеранів назвала школу «розсадником буржуазного націоналізму». Конфліктна ситуація розросталася, не змогла розв'язатися на місці і вийшла за межі міста, коли на адресу голови облдержадміністрації надійшло колективне звертання батьківської ради школи з проханням розібратися і захистити чесне ім'я педколективу СШ-4. За дорученням С. Гриневецького в управлінні освіти і науки створили робочу групу для перевірки конфліктної ситуації. За результатами перевірки комісія підготувала докладну доповідну записку. Вона має стати надбанням широкої громадськості.
З цією метою до Южного для зустрічей з педколективом школи, батьківською радою, Радою ветеранів виїхали заступник голови облдержадміністрації Ю.О. Петренко і начальник управління освіти і науки Д.М. Демченко. З ними вирушив і спецкор «Одеських вістей».
Середню школу № 4 відкрито в 1995 році в будинку, де раніше розташовувався прекрасний дитячий комбінат порту Южний. Сьогодні тут навчається 623 школярі, викладають 55 педагогів. Крім загальноосвітньої школи, до об'єднання ім. В. Чорновола входить позашкільний «Національно-культурний центр «Оберіг». Тут юнкорівський прес-центр випускає шкільну газету, відеостудія готує телепрограми, працюють літературна студія, клуб «Ерудит», театр-студія «Мандрівні дяки», спортивний клуб «Козаки», дитячі загони козачат і пластунів, є свій духовий оркестр. Серед дітей багато переможців різних олімпіад і конкурсів, що свідчить про високу якість освіти. З 1997 року за ініціативою директора Л. Прокопечко в школі почато експеримент «Школа духовності» із впровадженням модульно-розвиваючої системи навчання.
Ось висновки комісії: «Результати перевірки свідчать, що навчально-виховний процес в НВО ім. В. Чорновола здійснюється на належному рівні... Комісія відзначає високий рівень вихованості учнів, культуру поведінки, ефективну роботу колективу щодо профілактики правопорушень, злочинності, наркоманії, тютюнокуріння. Не знайшли підтвердження «факти» морального і психологічного утиску дітей. Скарг з боку батьків на якість роботи педколективу не виявлено».
Можу додати і своє враження від школи: походив по коридорах і поверхах, класах і кабінетах, поговорив з поодинокими учнями (заняття уже закінчилися), почитав стінні газети, оглянув краєзнавчий музей.
Звідкіля ж напруженість у відносинах педколективу з громадськістю міста? Як виникло протистояння ветеранів і вчителів? Динаміка розвитку конфлікту призвела до того, що учні інших шкіл малюють на вікнах СШ-4 свастики, а серед южненців поширюється поголоска: «Там викладають фашизм!»
Але журналістику, як і слідчі органи, цікавлять факти. І я звернувся до місцевих газет, де публікувався «компромат». Ось «Православный вестник Южного» публікує лист п'яти жінок-пенсіонерок СШ-4 під заголовком «Школа бездуховності... з гучним титулом». Напередодні Жіночого дня вони не одержали поздоровлення від адміністрації школи і запрошення на одержання подарунків (усі, хто прийшов, одержали). Людей похилого віку можна зрозуміти: чи багато в пенсіонерів радостей у житті? З цього приводу скривджені просять «обнародувати факти, котрі показують, що ховається за зовні благопристойним фасадом «школи Духовності».
Я зрадів: ось де факти! Але, крім емоцій, нічого в листі не знайшов. Запросто стверджується, що «учням демонструють приклади поводження, котрі калічать моральну свідомість підлітків», що там хочуть «виростити моральних манкуратів» (мабуть, манкуртів?) Нарешті, висновок: «Яке може бути національне відродження, коли ним займаються безсовісні люди, котрі постійно фігурували в скандальних історіях із кримінальним душком?» До листа редакція подала коментар, де теж бездоказово назвала школу «котру незаслужено прославляють» і зажадала замінити директора. При чому тут газета місцевого Свято-Введенського храму? Але зараз не про це.
Ми, журналісти, знаємо силу друкованого слова. Я почитав інші газети, але фактів теж не знайшов, тому і не буду торкатися інших звинувачувальних статей. Скажу тільки, що саме місцева преса зіграла найнепоряднішу роль у розпалюванні конфлікту.
Особливо наступальною у цій ситуації виявилася Рада ветеранів Южного – на конференціях, мітингах, у пресі звинувачує «педагогів-фальсифікаторів» у перекручуванні історії і «нарузі над пам'яттю народу». Я запитував в управлінні освіти міськвиконкому: хтось із ваших працівників, з Ради ветеранів бували на уроках історії в цій школі? Ні. Запитував про це у вчительки І. Сучкової, яка показувала мені кабінет історії. Ні, нікого не було. Запитав, якими підручниками користуються вчителі історії? Тими ж, що і в інших школах. Вона показала мені методичку з історії, підготовлену вченими Харкова і схвалену Міністерством освіти – там розписано всі теми, рекомендовані підручники і література.
У пошуках фактів я вже готовий був розвести руками, як у приказці: чув дзвін, та не знаю, де він. Але, виявилося, є дзвін і відомо, звідкіля він: при школі створено «Клуб творчої інтелігенції м. Южного», котрий видає газету «Дзвін». Її редактор, члени редколегії – усі вчителі СШ-4. Ветеранів обурює, як висвітлює ця газета історію, особливо Великої Вітчизняної війни. Бурю пристрастей викликали, наприклад, вірші, де є такі слова: «Окупантам стоять обеліски – Бандерівцям з осини хрести...» Це факт, я читав ці вірші.
Ветеранам важко погодитися з тим, що в новій Україні кожен може писати, що завгодно, якщо це не є порушенням Конституції. Основний Закон гарантує кожному громадянину «право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань». Тобто, ви можете називати Червону армію, котра визволила Європу від фашизму, окупантами, а бандерівців – героями-визволителями. І вам за це, як кажуть, нічого не буде. Але афішувати свої погляди в державній школі? А той же «Клуб творчої інтелігенції», яким керує Т. Прокопечко, чоловік директриси, має чітко виражену політичну спрямованість і працює в приміщенні школи. Власне це і послужило причиною і стало основою виникнення конфлікту.
Ветеранів можна зрозуміти. Для них, як і для більшості з нас, перемога радянського народу у Великій Вітчизняній війні – святе. Вони не приймають змін, що відбуваються в новій Україні, і теж мають на це право. Вони не згодні з переписуванням історії, і ніхто не зможе їх переконати в цьому. Тим більше, що Президент підписав Закон «Про увічнення пам'яті Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», де «забороняється фальсифікація історії... у наукових дослідженнях, навчально-методичній літературі, підручниках і засобах масової інформації».
Ветерани в пресі (47 підписів) опублікували звернення на адресу міського голови і прокуратури, у якому говориться про «відкриту пропаганду українського буржуазного націоналізму і фашизму» у школі ім. В. Чорновола. Є закон про звертання громадян, і міськвиконком створює комісію з «перевірки фактів», а школа подає позов про захист честі і достоїнства колективу.
Як розповідала мені директор школи Л. Прокопечко, енергійна жінка й оптимістка, її кілька разів намагалися зняти з посади, яку вона обіймає. Причина, як вважає Людмила Ярославівна, у її політичних поглядах: вона керує міською партійною організацією Народного Руху України, що бере активну участь у політичній діяльності блоку «Наша Україна». Але давайте не будемо складати всі яйця до одного кошика. Як громадянин, пані Людмила має конституційне право сповідувати будь-які політичні погляди. Але як директор державної школи – вона порушує законодавство України. Так, ст. 6 Закону «Про освіту» вимагає «незалежності освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій», а ст. 5 Закону «Про загальну середню освіту» говорить про право учнів на «вільне формування політичних і світоглядних переконань». Ці вимоги теж внесено до законів згідно зі ст. 15 Конституції, де говориться про те, що «ніяка ідеологія не може нав'язуватися, як обов'язкова». І коли на зустрічі з керівництвом облдержадміністрації учитель В. Кудлач, він же редактор «Дзвону», проводив знак рівності між «націоналізмом» і «патріотизмом», він або лукавив, або помилявся. За всіх часів у цивілізованих народів ідеологія націоналізму мала негативний знак і призводила до страшних наслідків. Дітей не треба обманювати: «національний» і «націоналістичний» - не те саме.
Хтось із учасників зустрічей назвав приїзд представників облдержадміністрації до Южного миротворчою місією. Але цікаво, що після роботи комісії і ветерани, і міський голова говорили нам: конфлікту вже немає. На зустрічі з батьківською радою ми стали свідками, як палко захищали тата і мами «свою» школу, як вони вважають, від несправедливих нападок і вимагали від Ради ветеранів та його голови В. Забегаліна публічних вибачень, не задовольнившись його заявою, що конфлікт вичерпано, і він згоден на мирову. Так, було взаємне нерозуміння, небажання чути один одного. У цьому є провина і місцевої адміністрації, і міського голови О. Журавля: адже скарги, звинувачення надходили до інстанції не перший рік. А півтора року тому місцеве управління освіти, культури, спорту і молодіжної політики очолила О. Верба, котра була до того сама директором школи, - здавалося б, їй легше розібратися в проблемі і погасити пожежу, що спалахнула.
У доповідній записці комісії облдержадміністрації всім учасникам конфлікту дано рекомендації, як зняти напруженість у цій ситуації. Так, директор Л. Прокопечко має забезпечити виконання законодавства про середню освіту, прибрати політичну рекламу зі шкільних приміщень, виключити практику використання бази школи політичною організацією. І за допомогою міського управління освіти (О. Верба) налагодити, нарешті, нормальні відносини з Радою ветеранів. Міський голова О. Журавель зобов'язаний забезпечити недопущення втручання в роботу шкіл міста політичних і громадських організацій. А результати роботи комісії повинні стати надбанням громадськості. Як на мій погляд, їх повинні опублікувати і всі ті газети, що брали активну участь у розпалюванні конфлікту.
Найкраще на зустрічах у Южному сказав про це заступник голови облдержадміністрації Ю.О. Петренко: «Давайте увійдемо до правового поля – і тоді все стане на своє місце».
